Розділ 7

Оповиті густим туманом вулиці пролітали за вікном, поки я мчала на роботу. Ледь не проспала, хоч і не схожа на людину, яка відкладає будильник, коли той дзвонить.

Добре, що зустріч із Домініком призначена на десяту. Не люблю зустрічі по обіді — це заважає продуктивності в першій половині дня.

Відкривши двері свого кабінету, одразу помітила ще один робочий стіл.

Ну що ж, принаймні тепер тут буде не так самотньо.

— Привіт, я Кейт, — прозвучало за моєю спиною.

Дідько, останнім часом я аж надто полохлива.

— Рада знайомству, — врешті вичавила з себе.

— Домінік уже очікує нас поверхом вище, — сказала Кейт.

У ліфті я нарешті спромоглась її роздивитися: висока, худорлява шатенка з блакитними очима. Мабуть, ще студентка.

Раптово вона порушила тишу:

— Ця робота — мій перший досвід після університету. Дуже сподіваюсь навчитися чогось нового.

Дуже сподіваюсь тебе не розчарувати, — подумки продовжила я.

У холі біля конференц-залу було порожньо, але крики, що лунали з кабінету Домініка, натякнули, що він тут не сам.

— Як ти міг напитись до чортиків з нашим майбутнім клієнтом? Ти з глузду з’їхав? Він сьогодні в жахливому стані. Не знаю, хто був його опонентом, але йому не пощастило — це точно.

— Ти такий зануда, — пролунав інший голос. — Тобі треба хоча б іноді розслаблятись.

Двері неочікувано розчинились, і в коридорі опинився молодий чоловік у чорній приталеній сорочці та з хаотичною зачіскою.

— Чао, крихітки, — посміхнувся він і зайшов у ліфт.

Застукані зненацька, ми просто стояли як вкопані. Хоча ситуація й була комічна.

У дверях з’явився Домінік. Побачивши нас, він трохи знітився і винувато вибачився за ситуацію, паралельно відчиняючи двері до конференц-зали.

— Я перепрошую. Це мій брат-бовдур. Точніше, Девід.

До нас сьогодні мав приєднатися новий клієнт, але він просто не в стані підписати договір через жахливе похмілля.

Я і Кейт трохи розслабились після пояснень Домініка. Поки він показував презентацію з моєю стратегією і пояснював наші плани на найближчі місяці, я краєм ока помітила, як Кейт ловить буквально кожне його слово, наче він якась кінозірка.

Ех, юність, — майнуло в моїй голові. Треба попередити цю бідолашну, які чутки ходять про Домініка.

— На сьогодні це все.

От дідько. Я не чула останні десять хвилин нашої розмови, але Кейт точно запам’ятала кожнісіньке слово.

— Ти така крута! — захоплено сказала Кейт. — Домінік був просто в захваті від твоєї стратегії.

— Хіба? Я сьогодні геть неуважна, — промимрила я.

— Та пусте. А куди ви тут ходите на обід?

— Можемо піти в кафе поряд. Там затишно.

За обідом я дізналась, що Кейт родом із мого міста.

Це було несподівано. Розмова настільки легко йшла, що ми ледь не запізнилися на роботу.

Щось сьогодні в мене з пунктуальністю.

Іншу половину робочого дня я думала про Девіда. Наскільки він відрізнявся від брата.

В нього однозначно є харизма.

Так, стоп. Що це за думки такі? Він брат СЕО і родич Адель.

Боже, як мені дожити до вихідних, щоб нарешті з нею про все це поговорити?

Я довго не витримаю з цими думками наодинці.