Розділ 3

Сьогодні я пообіцяла собі купити кілька речей у квартиру і знайти локацію, щоб орендувати авто. Бо який би не був привітний водій, але хотілося приватності. Ну і без страху засудження поставити свій плейлист.

Сьогодні в мене запланована нарада з відділом маркетингу, щоб краще познайомитися й оцінити результати минулого кварталу.

Вчора мені здалося, що Енді — головний копірайтер — якось дивно до мене приглядався. Та, мабуть, це все наслідки стресу від переїзду.

Загалом мене влаштовує нова робота і це місто. Та все ж хочеться мати хоч одну подругу, з якою можна поділитися наболілим.

Опісля наради виникли певні сумніви стосовно доцільності моєї роботи в цій компанії. Кожен знав, чим має займатися, показники і KPI стабільно зростали. Хоча на співбесіді чітко зазначили, що роботи буде багацько, але особисто я так не вважаю.

Раптове «привіт» застало мене зненацька, і я аж підстрибнула від несподіванки.

— Вибач, я не хотів тебе лякати, — сказав Енді.

Високий чоловік із карими грайливими очима усміхнувся.

— Що думаєш про цю нараду?

— Я… емм… ну, виглядає, що у вас у компанії все чудово, — сказала я дещо розгублено.

— Так і є, — підморгуючи, відповів він. — У нас тут є своя компанія на обід. Не хочеш приєднатися?

— А, так, звісно.

Трохи навіть дивно, що на обід не прийшов ніхто, окрім нас. Я вже навіть почала підозрювати, що це була лише ідея Енді.

Та позаяк він виявився цікавим чоловіком із гарним почуттям гумору, спочатку все було добре. Єдине — зіпсував усе враження наприкінці, коли почав питати, чи я не в стосунках.

Мабуть, мої перші враження не були хибними.

Мене врятував дзвінок кур’єра, який хотів уточнити, коли саме зручно привезти мені вазони.

Піно Нуар учора дивно подіяло, і я вирішила, що раз в офісі немає нічого живого, то хоч удома буде.

На екрані телефону спалахнуло ще одне сповіщення.

СЕО компанії Домінік поставив нам зустріч на п’ятницю.

Від того сповіщення все всередині мене стиснулося.

Цікаво, який він на вигляд. Зумисно не гуглила нічого, аби перевірити свою інтуїцію.

Поки що відкладу своє хвилювання, бо до п’ятниці ще маю підготувати маркетинг-стратегію.

Бо знає навіщо і так усе чудово працює.

Але за щось таки я маю отримувати заробітну плату.

Тож інша половина робочого вівторка пройшла в моєму незатишному невеличкому кабінеті.