Розділ 2

Сон Ірен був переривчастий і тривожний. Їй снився Марк, тому посеред ночі вона випила снодійне. Вранці ледь не вимкнула будильник, але пересилила себе і почала збиратися у своїй чіткій манері — радше військового, ніж маркетолога.

Коли темне густе волосся лягло в бездоганний французький вузол, коміром блузки можна було порізатися, а аксесуари вдало підкреслили блиск надії в її очах кольору кориці, вона нарешті вийшла з дому.

Новий роботодавець подбав про службове авто, допоки Ірен не орендує те, яке їй буде ближче до серця. Водій люб’язно привітав Ірен.

До офісу від її дому було всього-на-всього півгодини неквапливої їзди, проте з кожним кілометром її серце билося все швидше.

Вони вже заїжджали на парковку біля скляної будівлі Platinum Inc. — ІТ-холдингу, який на ринку був представлений лише сім років, проте з року в рік займав топові позиції в різних рейтингах.

Скляна п’ятиповерхова будівля вибивалася із загальноміської архітектури, але добре пасувала цьому кварталу. Це була квінтесенція бізнес-центрів різного розміру та масштабу, але всі вони гармонійно виглядали разом.

Ірен мали зустріти в холі офісного центру. Їй кортіло побачити засновника холдингу. Про нього ходили різні чутки: одні називали його безжальним і малоемоційним, інші казали, що поза межами офісу він страшенний гульвіса.

Одне було ясно напевне — цей чоловік точно знав про успіх не лише з книжок.

— Пані Ірен? — невпевнено запитала невисока білява дівчина. — Мене звати Емілія, я офіс-менеджер у компанії. Мені доручили зустріти вас, показати робоче місце та познайомити з командою.

Офіс виглядав стильно, сучасно, але дещо надто стерильно. Жодних особистих речей і декору на столах працівників. Чашки на кухні стояли на однаковій відстані одна від одної.

Очевидно, тут керував неабиякий педант.

Після знайомства з командою Ірен зайняла своє робоче місце. Невеликий кабінет зі скляними стінами відповідав статусу маркетингового директора, але затишком тут і не пахло.

Хоч би якусь рослину тут поставили чи картину. Треба обов’язково підняти це питання при зустрічі з керівником, — про себе подумала Ірен.

Нічого, все, що не робиться, — на краще.

Перший робочий день затягнув її у вир, і вона не помітила, як він добіг кінця. Треба було повертатися в порожню квартиру, яку навіть не було змоги облаштувати під себе.

Благо, в холодильнику була пляшка Піно Нуар.

Вдалий старт тижня, що тут скажеш.