Її очі - його слабкість
Після дощу
Розділ 10.
Вони залишились удвох на веранді бабусиного будинку. Дощ лив цілий вечір, але тепер — лиш тиша, запах сирої деревини і мокрої лаванди, що розрослась у квітнику.
Аня сиділа, загорнувшись у плед. Матвій — поруч, мовчки тримаючи її руку в своїй.
— Я не з тих, хто вміє говорити про почуття, — порушив він мовчанку.
— Я помітила, — всміхнулася вона.
— Але коли тебе немає поруч — я гірший. Жорсткіший. Колючіший. Мов… машина без керма.
Вона нахилилася ближче. Її пальці ковзнули по його щоці.
— Я не прошу бути ідеальним. Прошу тільки — не ховайся.
Вони сиділи довго. А потім — він обережно притягнув її до себе.
Поцілунок був неспішний, теплий. Як кава після довгого дня.
Вночі вона заснула поруч із ним. Вперше — не соромлячись своїх сліз, страхів, шрамів.
Вперше дозволила бути слабкою.
Він гладив її волосся, притискаючи до грудей. І в ту ніч між ними відбулося не просто фізичне — глибоке, довірливе єднання, яке могло народити щось більше.
#2029 в Любовні романи
#444 в Короткий любовний роман
#900 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 17.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
