Її очі - його слабкість

Порожнеча

Розділ 9.
Минув тиждень.
Жодного повідомлення. Жодного дзвінка.
Матвій ніби знову став тим, ким був до неї. Але щось змінилось — у повітрі, у тиші, у власному серці.
Він приходив до квіткової крамниці — та бачив лише закриті двері.
Писав повідомлення — але не натискав «надіслати».
В офісі всі помічали, що з ним щось не так.
— Ви сьогодні трохи… не тут, — обережно сказала секретарка.
«Вона була тут. Із нею все мало сенс», — подумав він.
Аня тим часом виїхала з міста. Взяла відпустку, поїхала до бабусі. Вдихала свіже повітря й плакала під зорями.
Вона не була зла. Була втомлена.
Втомлена від того, що завжди мусить доводити, що гідна бути поряд. Що її не вибирають легко. Її бояться любити.
Одного ранку він з’явився в селі. Без попередження. У джинсах, без костюма, з трояндою в руці.
— Привіт, — сказав тихо.
— Як ти мене знайшов?
— Я шукав тебе не там, де треба. Тепер знаю: ти — не пауза. Ти — тиша, в якій я навчився слухати серце.
Вона мовчала. А потім підійшла. І просто поклала голову йому на груди.
Це було не про вибачення. А про рішення: лишитися.

Олівія Фат

Подобається

#2029 в Любовні романи
#444 в Короткий любовний роман
#900 в Сучасний любовний роман

У тексті є: владний герой_адекватна героїня, флористка

Відредаговано: 17.02.2026

Додати до бібліотеки

Поскаржитись