28

Алекс

Я не спав майже два дні, увесь час ми шукали Аду, але нічого не знаходили. Закляття спрацювало, але це ніяк нам не допомогло, навпаки лише заважало мені. Я бачив безліч привидів, усі хотіли від мене допомоги, але на це у мене не було часу. Саша весь час була поруч, вона не відчувала Ади, не могла з нею зв’язатися. Від усієї цієї ситуації, я був страшенно злим. Денис намагався триматися від мене на відстані, моя лють завдавала йому головного болю. 

До повного місяця залишилося менше сорока восьми годин, ми буквально перевернули все місто, але нічого не знайшли. Я перебив стільки нечисті, але легше мені не стало, а корисної інформації не побільшало.

Я лежав на своєму ліжку, Ден вмовив мене поспати, але сон ніяк не йшов. У голові я перебирав ще безліч місць де могла бути Ада, але це все не підходило. Коли сон почав підступати, легенький холодок пронизав мою шкіру. У кімнаті був привид. Спершу мені здалося що то Саша, її примарний слід відрізнявся від інших привидів, вона була прив’язана до Ади, тому коли Саша була поруч, я наче відчував і Аду, що було дуже важко для мене.

Але в кімнаті була не Саша. Я побачив підлітка тринадцяти років, хлопчина оцінююче розглядав мене. Його погляд був дуже серйозним і він не був схожим на душу, яка збиралася просити допомоги. Я нічого не міг сказати, просто не знав що мені говорити, мені взагалі здалося, що це привид повинен мені щось сказати. І як виявилося моя інтуїція мене не підвела.

• Привіт, - не привітання я сподівався почути від нього, але хлопчина був спокійним і точно знав, що і коли повинен говорити. Тому я просто сидів і чекав коли він скаже щось важливе. – Ти не повинен тут сидіти. Ада чекає на тебе.

Я не одразу зрозумів те, що сказав хлопець. Хлопець розмовляв загадками, або я був дуже втомленим щоб зрозуміти все одразу.

• Що?
• Ада просила передати, що це зробив її викладач міфології. Вона чекає на тебе в заміському особняку, - це все що сказав хлопець і зник.

Так  і не зрозумівши всього до кінця, я кинувся на пошуки Дена, в нього з розгадуванням загадок ніколи проблем не було. Його я знайшов в комп’ютерному відділені бібліотеки, брат практично засинав над клавіатурою. Можливо в інший час я б його пожалів, але зараз було не до цього.

Розказавши, те що сталося кілька хвилин тому у моїй кімнаті, Ден почав шукати інформацію про викладача, але нічого не знайшов. Біографія Нестора була дуже короткою і не містила жодної точної інформації. Ні адреси, ні номера телефону, ні згадки про місце проживання. В адміністрації нам теж відмовили, адже, поза правилами оголошувати особисту інформацію про викладачів, студентам. Телепатичні здібності Дена теж ніяк не допомогли, тому єдине що нам залишилося це обшукати заміські маєтки, але побачивши їхню кількість я впав у відчай. Нам ніколи не знайти Ади.

• Стоп! Ми ідіоти! – якось несподівано для мене вигукнув Ден. Ми сиділи у нашому спортзалі, намагаючись скласти перелік можливих маєтків, але їх і справді було забагато.
• Ти про що? – я уже мало що усвідомлював, я був надто втомленим.
• Ритуал має проводитися в спеціальному місці, - почав пояснювати Ден. – Це має бути якесь магічне місце, щось на кшталт старого відьомського кладовища, або проклятої землі.
• Або місця де проводилось перше заклинання? – до мене помалу почало доходити, що намагався сказати брат. Ми справді ідіоти, раз не одразу про це подумали. – Але як нам його знайти?
• Саша. Потрібно щоб вона зв’язалася з Адою і попросила її дещо зробити.

Викликати Сашу було просто, вона завжди була поруч. Хоча закляття ми зняли, чомусь зв’язатися з Адою їй було вкрай важко. Її наче щось досі продовжувало блокувати.

Денис знайшов якесь закляття пошуку у грімуарі. Насправді ця книга нам дуже допомогла і я уже не ставився до неї так скептично. Також книга мала свою особливість, вона підпускала до себе лише Дена. Мабуть його вміння були близькими до відьомської сили.

Отже, Саша повинна була передати Аді потрібні руни, які вона мала намалювати на частині будинку, а потім Ден промовить заклинання. Я дуже сподівався що цей план спрацює і ми знайдемо її. Все ж на перший погляд наші дії здавалися повною дурнею, але нам більше нічого не залишалося робити.

• Нічого не виходить, - це була уже п’ята спроба Саші відчути Аду, але  все було марно. – Мене досі щось блокує.
• Але ж закляття подіяло, - я був уже на межі. Здавалося, що ще трохи і я вибухну від люті і  безнадійності.
• Справа не у заклятті,  - відповів Денис, який весь цей час мовчав. – Схоже справа у Аді. Сашо, той хлопець-привид, хто він?

Дівчина задумалася. Я її розумів, вона була вірна Аді і мабуть не хотіла відривати її таємниць, але зараз від цього залежить життя дівчини, яку я люблю.

• Я не можу вам цього розповісти, але для Ади цей хлопець дуже важливий. З ним пов’язані найкращі спогади Ади і біль, - мені були неприємні слова дівчини, але я розумів  що вона говорить про мертвого хлопця.
• Мабуть в цьому і причина. Ада зациклилася лише на ньому, тому блокує всіх інших, сама того не розуміючи, - припустив Ден, він знову почав гортати грімуар у пошуках чогось корисного.
• І що нам робити? – у мене уже вривався терпець. У нас залишилося зовсім мало часу щоб знайти Аду.