24

Денис 

Останні кілька днів були наче в тумані.  Я майже не спав, весь час гортаючи безліч книг у бібліотеці. Мене дратувало те, що я практично нічого не дізнався, а часу у нас було обмаль.

Просидівши у бібліотеці не одну годину, мені вдалося знайти дуже цікаву інформацію. Я взагалі здивувався, що в нашій бібліотеці можна знайти стільки книг, які стосуються прадавньої магії.  Потрібно було все розказати Алексу і Аделаїді, але ці двоє кудись пропали, тому я зробив те, про що мріяв уже тиждень, пішов спати.

Але поспати у мене не вийшло. Хтось дуже захотів зі мною поспілкуватися, тому проник у мою голову, щоб передати послання.

Я стояв посеред шикарної вітальні. Тут було порожньо, але відчував наче, я тут не сам. Усе було трішки розмитим, наче це я бачити не повинен. Усе почало мінятися дуже швидко, я не одразу зрозумів що відбувається. Та коли зосередився, зрозумів, що мені показують уривки чийогось минулого. Ось спершу щаслива сім’я, де троє маленьких хлопчиків весело граються на подвір’ї. Це було давно, багато століть тому. Потім картина міняється. Один з хлопчаків бачить привида, а тоді його мати накладає заклинання. Я бачу бурю, діти ростуть, щодня втрачаючи свою душу. Далі картини міняються з шаленою швидкістю, я ледь можу хоч щось розпізнати, але чітко бачу як цих трьох, уже не дітей, а демонів заганяють за Завісу.

Мої видіння зникають, але перед собою я бачу чоловіка, його обличчя розмите, але його голос звучить впевнено і владно.

• Я поверну собі і своїм братам те що у нас відібрали і дівчина мені допоможе. Не намагайтеся її заховати від мене, я її уже знайшов.

Прокинувшись, я не одразу зрозумів де знаходжуся. Після побаченого, кімната здавалася розмитою і не чіткою. Голова боліла. Полежавши кілька хвилин на ліжку, вирішив знайти брата.

• О, ти прокинувся, - весело заговорив мій сусід. А я вже й забув, що живу не один.
• Давно я сплю? – поцікавився я, шукаючи у шафі чистий одяг.
• Кілька годин. Тебе до речі Алекс шукав, сказав, що чекає тебе у своїй кімнаті, - відповів хлопець і повернувся до своєї комп’ютерної гри.

Одягнувшись, пішов до Алекса. Уже біля дверей його кімнати, відчув, що він не один. Судячи з емоцій які я відчув, з ним була Ада.  Обоє про щось сперечалися і я засміявся. Ніколи раніше я не бачив, щоб Алекс був таким милим. Через складну ситуацію з батьком, вічні сутички з демонами, я думав що ніколи не побачу брата таким ніжним. Він завжди намагався здаватися безжалісним, сильним і безстрашним. А тепер я бачу безкінечну тривогу за дівчину, яку він знає всього кілька місяців.

Більше стояти під дверима я не став, зайшов до кімнатиі одразу ж на мене налетіла Ада.

• Твій брат, придурок, - заявила дівчина, злісно дивлячись на Алекса. Хлопець сидів на ліжку і так само розлючено дивився на Аду.
• Що на цей раз ви не поділили? – відірвавши від себе дівчину, сів біля брата. Біля нього я не відчував злості. Злитися на дівчину він просто не міг.  Мене це потішило.
• Мати запросила нас у гості, - відповів Алекс. Тепер я здивовано витріщався на брата.

Мати часто запрошувала дівчат Алекса у гості, але жодну хлопець не приводив і не збирався. А тут раптом вирішив привести Аду, значить тепер усе набагато серйозніше.

• От бачиш, він здурів, - заявила Ада. – Мене, знайомити з матір’ю.
• З твоїми батьками я уже знайомий, чому ж тобі не познайомитися з моєю мамою, - не вгавав брат. Його поведінка мене смішила.
• Алекс, зараз не підходящий момент, - сказав я, згадавши те, що мені приснилося. – У нас проблеми.
• Ти не сказав нічого нового, - огризнувся брат, намагаючись посадити Аду собі на коліна. 
• Думаю, зараз скажу дещо нове.

Я розповів усе, що побачив у вісні. Ада розповіла, теж багато цікавого. І тепер у мене в голові склався готовий пазл.

• Тепер я усе зрозумів, - сказав я. – Отже, ми маємо трьох первородних демонів, двоє з яких знаходяться за Завісою. Один із них блукає нашим містом, шукаючи Аду, щоб заволодіти її кров’ю. Закляття у нього є, інгредієнти теж, окрім крові. І судячи з останніх подій, Аду він знайшов.
• Цього все одно замало, - мовив Алекс. – Ми досі не знаємо, який саме це демон.
• Це не важливо, - сказала Ада. -  Тепер він не зупиниться, допоки не заполучить мене. Він не зупиниться, доки не отримає бажане. Нам потрібно знайти цей грімуар.

Грімуари були відьомськими книгами заклинань і кожна відьма свій оберігала дуже ретельно. Знайти таку книги практично неможливо.  Як нам допоможе ця книга я не міг зрозуміти, але якщо бабуся Ади сказала його знайти, значить він містить щось дуже важливе. Знати тільки б що і де шукати.

Ми вирішили, що спершу потрібно все вияснити про відьму, адже шукати книгу не знаючи її власника це явно дурість. А мене виникла ще одна ідея, де можна знайти потрібну інформацію, хоча це буде доволі небезпечно. Але щоб перевірити свою теорію нам потрібно, щоб Ада пішла геть. Їй знати куди ми зібралися непотрібно. Непомітно, поки Алекс з дівчиною знову про щось сперечалися, написав брату смс з коротким словом « Яма».  На тумбочці біля ліжка завібрував телефон. Добре, що телефон знаходився далеко від Ади і вона не побачила, як посміхнувся Алекс, прочитавши  написане. О так, я знав, що він не відмовиться заглянути у схованку вампірів.

• Адо, сонце, уже пізно, тобі потрібно спати, - невинним тоном мовив брат.