17

Всю ніч я спала без жодних сновидінь.  Коли  прокинулася, то не могла зрозуміти де знаходжуся. Повернулася на бік і побачила Алекса, який мирно спав, поклавши руку мені на талію.  Такс, і що це таке? Напрягла пам'ять. Після кладовища, ми пішли до Дена, а потім я здається заснула. Значить я у кімнаті Дениса. Роззирнулася, самого хлопця не було, як і його сусіда. Невже вони бідного хлопця вигнали?

Вставати мені не хотілося. Було приємно лежати в обіймах Алекса, з ним я відчувала себе в безпеці. Хоча після вчорашньої правди від родички, навряд чи я тепер буду в безпеці.

Я почула як заскрипіли двері і в кімнаті з’явився Денис.  Він навшпиньках, щоб нас не розбудити, пробрався до шафи, шукаючи одяг. Одягненим він був як і вчора, і виглядав дуже втомленим.

• Ти де був? – запитала я. Вийшло трохи голосно, бо Алекс щось пробурмотав, сильніше притискаючи мене до себе.
• Ти не спиш? – посміхнувся Денис.  – В бібліотеці. Шукав якусь інформацію.

Що?! Денис всю ніч не спав, шукаючи щось корисне, в той час коли Алекс тут спокійнесенько собі дрих. Я розгнівалася і сильним поштовхом скинула хлопця з ліжка. Денис розреготався, а Алекс нічого не розуміючи, лежав на підлозі. Я сама не втрималася  і розсміялася, спостерігаючи за спантеличеним хлопцем.

• Що сталося? – сонним голосом запитав Алекс і поглянув на мене.
• Я скинула тебе з ліжка, - сказала правду я, ледь стримуючи сміх.
• Чого? – мені от цікаво він зранку завжди так тупить?
• Щось раніше я такого не помічав, - сказав Денис. Ой,  я це в голос сказала?  Схоже, що так, тому що Алекс тепер був злющим.
• Адо, чого ти скинула мене з ліжка? -  запитав Алекс, підіймаючись і підходячи до мене.
• А якого біса ти спав всю ніч, коли твій брат весь цей час просидів у бібліотеці? – відповіла я, кидаючи у нього подушку.

Алекс легко її спіймав і, нічого не розуміючи, поглянув на мене. Схоже він знову розгнівався.

• І ти через це скинула мене з ліжка?! – кричав він.  Нашу суперечку перервав Денис, який уже встиг переодягтися.
• Ви тут розбирайтеся, а я пішов на пари, - сказав він і вийшов з кімнати.
• Е… мені теж на пари треба, - сказала я, і хотіла швидко втекти від розлючено Алекса, але не вийшло. Він легко схопив мене за талію і повалив назад на ліжко, нависаючи наді мною.  
• Куди зібралася? – єхидно запитав він, притискаючи мене до ліжка.

Відповісти я не встигла, до кімнати зайшли.

• Ой, вибачте, - сусід Дена стояв посеред кімнати і якось підозріло на нас дивився.

Поки Алекс роздумував, що зробити з бідним хлопцем, я швидко вибігла з кімнати і побігла до свого гуртожитку.

У кімнаті мене чекала Ніна. Побачивши мене, подруга кинулася мені на шию, ледь не задушивши. Я ж забула її попередити куди збиралася, вона мабуть страшенно хвилювалася, коли я не повернулася увечері.

• Ніно, вибач, я забула тебе попередити, -  почала я виправдовуватися.
• Ти де була? – Ніна подивилася на мене поглядом, що означав швидку розправу, якщо моя відповідь їй не сподобається.
• Спершу ми з Алексом поїхали на могилу моєї прабабусі, потім пішли до Дена і я заснула в його кімнаті, - коротко відповіла я. Про те, що я дізналася, я розповідати не хотіла.
• Ти спала з Деном? – нічого не розуміючи, запитала подруга.
• Ні. Я тільки заснула у його кімнаті, а спала я з Алексом.

От блін, завжди знала, що язик -  ворог мій.  Нащо я це сказала? Тепер Ніна дивилася на мене такими радісними очима, що мені аж страшно стало. Все, капець мені, тепер вона не випустить мене з кімнати поки не дізнається всі подробиці. І відмазка, що потрібно йти на пари, на неї ніяк не діяла.  У те, що ми просто спали, вона теж не вірила. Ну за що мені це?

Я уже кілька хвилин намагалася переконати Ніну, що між нами з Алексом нічого не було, але подруга наче знущалася з мене, не вірячи жодному моєму слову.  В той момент в моїй голові щось клацнуло.

• Знущаєшся, так? – запитала я. Ніна голосно розсміялася.

Я тут намагалася очистити свою репутацію, а подруга просто насміхалася з мене. Подушка дуже вчасно опинилася у мене під рукою.  За секунду ми з Ніною влаштували справжнісіньку війну подушками.  Мені вже давно не було так весело. За кілька хвилин ми перетворили свою кімнату на справжнє поле бою, причому, розірвавши подушку, і тепер вся підлога була вкрита пір’ям, а ми просто лежали на підлозі і важко дихали.

• Я хвилювалася, - вже спокійно сказала Ніна.
• Вибач. Але я була з Алексом, а з ним я в безпеці, - промовила я і не одразу втямила, що саме я сказала. 
• Уже не вважаєш його самозакоханим придурком? – посміхаючись, запитала Ніна.
• Вважаю. Але тепер він не завжди такий, - погодилася я. Я вже змирилася з тим, що він мені страшенно подобається, але йому про це знати не обов’язково.

Прибравши в кімнаті, ми вирішили погуляти. Разом ми вже давно не гуляли, весь час щось заважало. Я так скучила за Ніною, за нашими суперечками, розмовами. Сьогодні мені захотілося забути про все погане, що чекало на мене по переду, зараз я дозволила собі розслабитися.