13

Після того вечора пройшло два тижні. Я не бажала бачити Алекса, тому відмовилася тимчасово від тренувань і засіла за навчання, яке останнім часом закинула.  Кілька разів Денис дзвонив, цікавився що сталося, але я не бажала йому нічого розповідати. Я ще сама не розібралася що зі мною відбувається.

Усе було якось неправильно. Я повинна була вступити в університет, завести безліч друзів, допомагати «своїм» привидам, а потім закохатися і жити довго і щасливо. А вийшло як? Я заплуталася, весь час зла, уникаю людей і шукаю зустрічі з мертвими. Не про це я мріяла.

Тому, сидячи одного вечора на горищі, вирішила усе це припини. Адже винуватцем своїх бід була я сама.  Отже, я мушу взяти себе в руки і викинути всі зайві думки про Алекса. Це було основним пунктом мого плану повернення себе до норми. З ним мене повинні зв’язувати лише ділові стосунки, ми один одному ніхто. Спершу я це не хотіла визнавати, але потім зрозуміла, що насправді так і є, тому прийшлося змиритися. Помалу, я починала розуміти, що Алекс мені починав подобатися і це потрібно було негайно припинити, поки не стало пізно.

Як тільки я змінила свою поведінку, а точніше намагалася змінити, все стало набагато краще. Друзі від мене більше не шарахалися, настрій у мене став набагато кращим і я почувала себе нормальною. От тільки мої нічні кошмари ніяк не хотіли зникати і щоночі ставали все жахливішими.

Однієї ночі Ніна не витримала і кудись вибігла з кімнати, нічого мені не пояснивши. Я на неї не ображалася, вона і так довго терпіла мої крики щоночі. Подруги не було пів години, коли вона повернулася до кімнати, я уже знову бачила той страхітливий сон.

Я закричала, чиїсь сильні руки міцно пригорнули мене до себе. Заспокоївшись, я відчула щось не те. Спершу я подумала що це Ніна, але вона не могла мене так сильно стискати в обіймах і тим більше не повинна пахнути Алексом.  Я різко відскочила, але не розрахувала що ліжко таке маленьке і боляче гепнулася на підлогу.  

• Ей, ти чого? – обурено запитав Алекс, хоча насправді ледь стримувався, щоб не засміятися.
• Ти що тут робиш? – я хотіла зробити свій голос злим, але у мене нічого не вийшло. Тому я просто піднялася на ноги і сіла на стілець біля ліжка.
• Мене Ніна покликала. Сказала, що тобі дуже погано, - відповів Алекс, але тепер від був серйозним і, як мені здалося, занепокоєним.
• Їй здалося. Зі мною все добре. Тому можеш йти геть, - запевнила я Алекса, от тільки той і не збирався ніде йти.
• Чому ти кричала?
• Страшний сон.
• Три тижні, кожної ночі? – звідки він це знає?А потім додав,  – Ніна розказала. Вона хвилюється за тебе.

Я її приб’ю.  От навіщо вона все розказала йому, коли я успішно два тижні його ігнорувала? Хоча мені було приємно що вона про мене піклується, але навіщо кликати Алекса? А він чого приперся?

• Це просто сни,- я намагалася його переконати, але Алекс не збирався йти без відповіді, яка його не задовольнить. Тому, щоб по швидше його здихатися, довелося йому все розповісти.
• Це не просто сни. Схоже, те що відбувається, якось зв’язано з тобою, - відповів хлопець, коли я йому все розповіла.
• Натякаєш на те,  що ти був правий з початку, і у всьому винна я? – запитала я.  Не знаю чому я це запитала, але мені дуже хотілося, щоб він так не думав.
• Ні. Але ти не просто так бачиш ці сни, але з цим краще розбереться Ден, - відповів Алекс і я  полегшено зітхнула, нарешті він зараз піде геть.

Та тільки Алекс нікуди не збирався. Він роззувся і влігся на ліжко Ніни, на мить я втратила дар мови. Що це він робить?

• Е.. Алекс, що ти робиш? – запитала я, коли нарешті відмерла.
• Лягаю спати, - спокійно відповів він.
• Тут? А ти нічого не переплутав? – мої руки затремтіли. Він ж не може цього зробити.
• Ні. Уже пізно, а  я у дівочому гуртожитку. Я ж не можу попастися вахті на очі. І тобі не варто спати одній, - його тон мене так розлютив, що я навіть не зрозуміла, як кинула у нього свою подушку.

Алекс лише посміхнувся і поклав її собі під голову. Я була втомлена, тому більше в нього нічого не кидала, а просто вимкнула світло і лягла на своє ліжко. Перші п’ять хвилин я лежала на спині і не рухалася. Чому я його не вигнала? Просто коли він був поруч, мені було так спокійно і думати я могла лише про те, яка я на нього зла, а не про свої кошмари.

• Віддай подушку, - після кількох невдалих спроб вмоститися без неї, я не витримала.

Алекс нічого не сказав, він просто кинув її у мене, я розлючено застогнала і відвернулася в іншу сторону, намагаючись не думати, що він на сусідньому ліжку.

• А де Ніна? – я згадала про подругу, вона ж таки не повернулася.
• Вона з Деном, - сонним голосом відповів Алекс. Я тут мучуся, а він собі уже спокійненько спить.
• Ууууу…. Дурак.
• Що? Ти чого обзиваєшся? – ой, я що це в голос сказала? А хоча… це ж правда.
• Стоп! А чого вона з ним? – щось я нічогісінько не розумію.
• Не знаю. Може у них любов? – сказав Алекс і розсміявся.
• Придурок, - повторила я і заснула. З Ніною я розберуся завтра.