11

Денис

Капець як хотілося спати. Всю ніч я блукав містом, намагаючись віднайти бодай якісь сліди гарпії, але вона наче крізь землю провалилася, що могло бути цілком ймовірним, якщо брати до уваги її походження. Після нападу на Аду, вона ніде не з’являлася і інших нападів теж не було.  У місті відбувалося щось дивне. Демонічна активність була то дуже високою, то взагалі навіть не відслідковувалася.  Щось повинно було статися, але що саме було для мене загадкою.

• Денис? – викладач дивився на  мене, очікуючи відповіді, але я не міг нічого відповісти.

Схоже я заснув  на парі, але мої здібності мене завжди виручали, а зараз я не міг прочитати думок ні викладача, ні студентів. Алекс запитально на мене подивився, але я і собі не міг відповісти що сталося.

• Що це було? – запитав Алекс, коли ми вже йшли у гуртожиток.
• Я не знаю, - жодного пояснення у мене не було.
• Твої сили завжди працювали, що не так тепер?
• Алекс, я сказав що не знаю!

До гуртожитку я таки не пішов. Вирішив прогулятися. Але і прогулянка не допомогла. Я намагався прочитати бодай чиїсь думки, але нічого не виходило. Щось наче блокувало мої сили, тому що емоції я вловлювати міг. Саме вчасно, бо в той момент як я відчув чиєсь роздратування, на мене налетіла дівчина. Я бачив її разом з Адою, отже, це її подруга. Дівчина мала хорошу витримку, раз сприйняла дар Ади і присутність привидів.

• Привіт, - я просто привітався, але дівчина чомусь так розізлилася, що мені якось не пособі стало. В той момент я навіть був радий, що не міг прочитати її думок. – Ніно?
• Що?! – зовсім непривітно відповіла вона.
• Мені здається, чи ти зла на мене? От тільки я не розумію чому? – Ніна подивилася на мене великими очима і я відчув, що зараз дізнаюся всю правду про себе, але виявилося навпаки.
• Твій брат придурок! Якщо йому подобається знущатися з Ади, то нехай знайде собі іншу жертву.  В іншому випадку йому буде дуже погано, - я помітив, як кулаки дівчини стиснулися і я засміявся.  – Чого тобі смішно?
• Просто ти дуже переконлива, - відповів я, відчуваючи що вона справді може зробити щось з Алексом. Я був би не проти, йому вже давно пора розум вправити. – А можна дізнатися, що зробив цей придурок?
• Те, що завжди, - тільки сказала вона і я все зрозумів. Не розуміє Алекс свого щастя. Може це мені пора взятися за виховання брата?
• З ним я розберуся. Як Ада? – я вже давно її не бачив. З пошуками гарпії, у мене не було часу її навідати.
• Нормально. Але останнім часом вона стала якась дивна, - голос Ніни став схвильованим і стало ясно, що справді щось не так.
• Тобто?
• Їй почали снитися кошмари. Від них вона прокидається серед ночі, перелякана до смерті. Мені вона нічого не говорить, весь час кудись зникає і я не можу її ніде знайти.
• А де вона зараз?

« І чого це йому так цікаво? Якщо він копія Алекса, йому теж не поздоровиться», - от і сили мої повернулися. Ніна уважно дивилася на мене і вирішувала говорити мені, чи ні.

• Не знаю, - швидко відповіла дівчина і побігла геть.

В першу чергу вирішив провести виховну годину з Алексом, а тоді вже знайти Аду.  Його я знайшов у своїй  кімнаті. Мого сусіда він як завжди  вигнав, а сам розвалившись на моєму ліжку, кидав тенісний м’ячик у стелю.

• Ти де шляєшся? – запитав він, навіть не глянувши на мене. Щось останнім часом він з крутого мисливця, перетворився на звичайного дев’ятнадцятирічного хлопця.
• Де треба! - трохи різко відповів я. Замкнутим у собі він мені подобався більше.  – От скажи мені, коли ти встиг стати таким ідіотом? Я просив тебе або помиритися з Адою, або залишити її в спокої. Чого ти до неї причепився?
• А тобі яка різниця? – нарешті хоч якась реакція. Алекс різко підскочив на ліжку і поглянув на мене. – Чого ти так за неї хвилюєшся?
• Ревнуєш? – єхидно запитав я  і відчув злість. – Я це відчув, тому можеш не сперечатися.
• Отже, твої сили знову в нормі? – запитав брат, намагаючись змінити тему.
• Так. Значить, вона тобі подобається. Тоді чому, скажи мені на милість, ти весь час робиш їй боляче? – таких емоцій я давно не відчував. Алекс злився, але більшою мірою злився на себе, а не на мене.
• Це не твоя справа! – вигукнув брат і вискочив з кімнати, грюкнувши дверима.

Ось той Алекс, якого я знаю, завжди тікає від проблем, які не може вирішити бійкою.  Ада йому страшенно подобається, але він не хоче собі в цьому зізнатися. Я бачив, як він ледь з розуму не зійшов, коли Ада довго не приходила до тями після нападу гарпії. Але коли вона прийшла до тями, знову почав корчити з себе придурка.  Я бачив, які погляди він кидає на дівчину, коли ніхто не бачить і як злиться, коли біля неї інший хлопець.

Те саме було з Адою. Їх тягнуло один до одного, але жоден не хотів піддаватися почуттям. Вони обоє боялися, тим самим роблячи страшенну помилку. Тому я повинен щось з цим робити, якщо вони не зізнаються один одному у тому, що відчувають, то повбивають один одного.