8

Коли я наступного ранку зустріла Дениса, він був чимось занепокоєний. Йому дещо вдалося знайти у бібліотеці, але це йому не сподобалося. Книга була дуже старою, однак, про що вона була хлопець так і не з’ясував. Коли зустрічала Алекса, ми просто віталися і розходилися у різні сторони.  Ніна, помітивши це, довго намагалася вивідати щось у мене, але я не хотіла нічого розповідати.

 На вихідні я не їхала до дому. У нас був батьківський день, тому я з нетерпіння чекала, коли приїде моя родина.

У неділю мене розбудив дзвінок. Дзвонила мама щоб повідомити, що за годину вони вже будуть тут. Я швидко зіскочила з ліжка. Ніна спала і я, щоб її розбудити, облила водою. Спрацювало. Дівчина з криком злетіла з ліжка і кинулася на мене. Ще десь хвилин п’ять ми бігали по кімнаті, створюючи розгардіяш. Потім я згадала, що до приїзду батьків залишилося зовсім трохи і кинулася до ванни.

Батьків я зустрічала у повній екіпіровці. Я одягнула чорний сарафан на короткий рукав з білим поясом на талії, а у волосся зав’язала білу стрічку. Мама моїм виглядом була задоволена.

Сьогодні мав бути футбол, тому ми пішли на стадіон. Яким було моє здивування, коли у футбольній формі я побачила Алекса. Побачивши мене, він підморгнув мені і побіг до решти команди.

 Майже всю гру я не зводила очей з Алекса.  Він добре грав і я відкрито ним милувалася. Мої роздуми перервала Софі, яка сиділа у мене на колінах. Сестричка захотіла пити і я була змушена піти з нею на пошуки води.

 У кіоску біля стадіону була велика черга, тому коли я повернулася з сестрою на поле, матч уже закінчився, а батьків  ніде не було видно. Взявши Софі на руки, пішла їх шукати.

• Привіт, - почулося ззаду. Я побачила Алекса, який наближався до мене. Футболку він ніс у руках і був дуже задоволений, схоже наші виграли. – Як тобі матч?

Я ледь рот від здивування не відкрила. У мене галюцинації напевно, ну не може Алекс бути таким милим.

• Е… ти гарно грав, - відповіла невпевненим голосом.
• Дякую. З тобою все добре? Ти наче якась здивована? – він ще питає що зі мною. Може його м’ячем по голові вдарили?
• Та є трохи. Зазвичай ти не таки привітний, - зізналася я, а хлопець просто розсміявся.
• Це твоя сестра? – запитав він, вказуючи на Софі на моїх руках.
• Ага. Це Софі. Вибач, мені потрібно йти, - сказала я, а коли хлопець кивнув, пішла геть.

Це що щойно було? Може у мене справді галюцинації, я озирнулася назад, та ні Алекс досі стояв там, уже розмовляючи з якоюсь жінко. Схоже, що це була його мама, він був схожим на неї. Таке ж русяве волосся і приємні риси обличчя.

Своїх батьків я відшукала у парку недалеко від університету. Якби не подзвонила мама, я б шукала їх мабуть увесь день, згодом до нас приєдналася Ніна з батьками і решту дня ми провели у кафе.

Після насиченого дня, єдиним моїм бажанням було добратися до ліжка і поринути у сон. Але схоже мої бажання доведеться відкласти. Ніна влетіла до кімнати наче ураган, викрикуючи щось не зрозуміле, а за нею з’явилася і Саша.

• Так, стоп! – нарешті я не витримала  і зупинила цей незрозумілий потік слів. Ніна поглянула на мене здивованими очима.
• Ти чого? – запитала вона.
• Я не зрозуміла жодного слова,- пояснила я, подруга замовкала, а потім заговорила, але вже спокійніше.
• Збирайся, - уже спокійніше сказала подруга. – Ми йдемо на святкування перемоги футбольної команди.

Ну от знову. Весь час коли я планую нормально виспатися, Ніна тягне мене на якусь гулянку і весь час я натикаюся на Дена або Алекса. У голові відразу виник образ Алекса. Так, не про те думаю, він мене бісить, з ним неможливо говорити.

• Ей! Ти мене чуєш? – Ніна помахала рукою перед моїми очима. – Збирайся кажу.
• Ага, - я кивнула і встала з ліжка, за спиною почувся тихий смішок Саші.  – Що?

Ніна дивилася на мене якось спантеличено, Саша сміялася і я не могла зрозуміти, що це з ними таке.

• Ти не сперечаєшся, - сказала Ніна, але я нічого не зрозуміла. – Раніше ти так легко не погоджувала на вечірки.
• Схоже хтось закохався, - весело протягнула Саша, добре, що Ніна її не чула. Я кинула на привида розгніваний погляд, від чого дівчина ще більше розсміялася.
• Що таке? Що сказала Саша? – поцікавилася Ніна.
• Нічого. Я йду одягатися, - зітхнула я. Мені справді не хотілося кудись іти, от тільки я чомусь пішла одягатися.

Незважаючи, що було вже близько десятої, на дворі було повно народу. Всі прямували на стадіон, звідки лунала музика. На вулиці було трохи холоднувато, тому я зраділа, що одягла джинси, кофту на довгий рукав і кеди. Ніна одягнула коротке плаття і зараз тряслася від холоду. Однак, як говорила подруга, це просто від передчуття крутої вечірки, а не від холодну.

А вечірка і справді виявилася крутою. Я аж рота роззявила від побаченого. Здавалося, що зараз на футбольному полі тусувався практично увесь універ.

Гучна музика, повно народу, алкоголь, це саме те чого я не любила. Навіщо погодилася піти з Ніною я так і не втямила. Склавши руки на грудях, попрямувала за Ніною, яка уже пробиралася до футбольної команди. Я уже захотіла розвернутися і піти звідси поки не пізно, але подруга побачила моє бажання змитися, схопила мене за лікоть і потягнула  за собою. Пручалася я довгенько, але у дівчина була міцна хватка. Практично всі футболісти уже були добряче п’яненькі і дуже зраділи, коли нас побачили.

• Ніно, що ми тут робимо? – запитала я, коли ми опинилися в центрі уваги горе-спортсменів.
• Розважаємося, - якось підозріло відповіла дівчина. Схоже, що вона когось шукала, бо вертіла головою по сторонам. Мене це насторожило.
• Ніно?  - подруга винувато на мене подивилася. Значить, вона таки щось задумала.
• Е…- на кілька хвилин вона затихла. – Мені треба… туди.