4

Денис

Провівши Аду до гуртожитку, я швидко поспішив до себе шукати брата. Чому Алекс думав, що ця дівчина небезпечна я не міг зрозуміти. Те що дівчина мала містичний дар, не могло бути єдиною причиною його неприязні до неї. 

У Алекса був не дуже хороший характер. Те, що він все своє життя стикався з містичний боком нашого світу, зробило його загартованим і розвинуло в ньому бажання допомагати всім, не зважаючи ні на що. Тому кожного разу, коли з’являлися такі люди як Ада, він намагався перевірити їх, і якщо вони  становили загрозу – знищити.

Перевіряти доводилося завжди мені, у мене була куди м’якша вдача, тому я завжди знаходив з усіма спільну мову. Брата я знайшов у його кімнаті, він лежав на ліжку і читав книжку, його сусід сидів за комп’ютером, граючи в якусь гру.

• Вийди,- сказав я і хлопець без жодних заперечень вибіг з кімнати. – Вона абсолютно нормальна.
• Ти так думаєш? Вона бачить мерців, це якось не дуже нормально, - сказав Алекс, відкладаючи книжку.

Брат був хорошим, але чомусь завжди намагався здатися поганцем. Це мене у ньому страшенно бісило і саме через це ми завжди сварилися.

• Ти теж їх бачиш, але чомусь нормальним себе вважаєш, на відміну від неї. В чому причина? – запитав я, спираючись на стіл .
• З її приїздом почали відбуватися дивні речі, - відповів він.
• І ти одразу вирішив, що причина у дівчині, - я розлютився. Алекс поглянув на мене, а мені захотілося його вдарити, от вічно він щось понапридумує собі, а я мушу з цим розбиратися.
•  Я не знаю, - ого, мені здалося чи у голосі брата я почув нотки невпевненості.  Таке траплялося дуже рідко.

Якщо вже Алекс звинувачував когось у чорній магії, то був абсолютно рішучий у своїх діях,  а тут раптом засумнівався. Схоже дівчина діяла на нього не так, як він цього очікував.

• Чого посміхаєшся? – запитав Алекс, коли побачив усмішку на моєму обличчі.
• До того що зараз відбувається, дівчина не причетна. Я в цьому впевнений. Не віриш, розбирайся сам.  Я її перевіряти більше не буду, - сказав я і вийшов з кімнати поки брат не придумав, як заперечити.

У моїй кімнаті нікого не було. Після душу я впав на ліжко і поринув у роздуми. Останнім часом і справді відбувалися дивні речі. Вампіри і демони не блукали містом, а переховувалися за ним. Нечисті залишилося дуже мало, тому вони уже не ризикували своїм існування. А тут раптом з’являється медіум, ким і була Аделаїда, і вони  раптом вилазять на поверхню. Я розумію чому Алекс почав підозрювати дівчину, але вона була зв’язана лише з привидами, а не з демонами.

Привидів я не бачив і був цьому радий. Якось не радувала мене перспектива переслідування мерцями. З дитинства я володів телекінезом, за допомогою думки міг рухати предмети і читати думки інших людей. Саме тому перевіряти «підозрюваних» було моїм завдання. З звичайними людьми проблем не виникало, а от з надприродними, такими як Ада і Алекс, було важкувато. Думки дівчини прочитати я не міг, але відчував, що нічого злого вона не планувала, а була звичайною дівчиною, незважаючи на дар.

Мати ще з дитинства розповіла мені про містичну сторону і мою силу, тому з малку я був з цим знайомий і ставився до цього цілком нормально.

З Алексом все було складніше. Його мати нічого не знала про здібності сина. Батько, який давно покинув сім’ю і був теж медіумом, не приділяв сину жодної уваги. Тому хлопець розбирався з усім, що з ним відбувається, самотужки.

Коли померла моя мама, мені було важко.  Батько нічого не знав ні про маму, ні про мене. Тому доводилося все ретельно приховувати. А коли через рік він привів у дім нову жінку з дитиною, я розлютився. Тоді я ледь не розтрощив увесь будинок. Одного вечора у моїй кімнаті  з’явився Алекс і повідомив, що моя мама не задоволена моєю поведінкою. Я був шокований. Алекса я намагався уникати і ми з ним весь час сварилися, а коли він заявив, що бачить мою маму я не знав, що робити. Тоді ми почали спілкуватися і я зрозумів, що він хороший хлопець, просто у нього не було поруч людини, яка б пояснила йому все, що відбувається.

Потім Алекс розповів, що це моя мама звела наших батьків. Вона захотіла щоб Алексу допоміг я. Так все і змінилося, ми стали разом боротися проти нечисті, вступили на один факультет і у мене з’явився брат. От тільки характер Алекса змінити було важко, він продовжував бути тим самим замкнутим хлопцем, яким вперше я його побачив. Але тепер здається у мене з’явився спосіб усе виправити. З цією думкою я і заснув.