1

Будильник шалено репетував, намагаючись мене розбудити, та поки що йому це поганенько вдавалося. Після бурхливої ночі святкування першого вересня, хотілося страшенно спати і забити на всі пари. Та моє бажання не співпадало із бажанням моєї сусідки по кімнаті. Ніна уже прокинулася і допомагала будильнику скинути мене із ліжка. Не те, щоб вона рвалася на пари, але їй страшенно кортіло познайомитися з місцем бойових дій, подвигів і слави. З цією дівчиною ми були знайомі ще з дитинства, жили по-сусідству, разом вчилися у школі і вона знала про мій дар. Тому ми разом вступили до одного  університету, поселилися в одну кімнату, але факультети обрали різні. Ніна заявила що містики їй і у реальному житті достатньо і вибрала менш захоплюючий факультет - літературознавство.  

Як такій мініатюрній дівчині вдалося стягнути мене з ліжка для мене стало загадкою і я великими, сонними очима поглянула на цього монстра. Переді мною стояла невисока струнка брюнетка з зачіскою каре і  лагідними карими очима, та ще й так мило посміхалася. Дівчина була уже одягнена у світлі протерті джинси, білу кофту на бретельках та у сріблясті босоніжки на шпильці.  Судячи по її рішучому погляді, спати вона сьогодні мені не дасть, тому я важко зітхнувши, попленталася до ванни.

Через пів години я була готова.  Одягнула чорні шорти до коліна з ланцюжком на поясі, вільну чорну футболку, взула такі ж  чорні кеди (шпильки я просто ненавиділа, на відмінну від подруги). Волосся мені сьогодні не піддавалося, тому я просто його розпустила.  Макіяжем я теж не захоплювалася, тому лише підвела чорним олівцем очі, на губи нанесла прозорий блиск, закинула сумку на плече і потягнула Ніну на вихід. Дівчина окинула мене своїм дизайнерським оком і посміхнулася. От за що я її любила, так за те, що вона не критикувала мій імідж, хоча на каблуки не раз пробувала підсадити.

       На дворі  світило сонце, від якого я одразу ж заховалася під сонцезахисними окулярами. Було дуже тепло,  всюди блукали студенти, поспішаючи на пару, яка мала початися за 10 хвилин.

Попрощавшись з Ніною, у якої пари були у іншому корпусі, я поспішила на свою пару. Я не хвилювалася, з більшістю одногрупників я познайомилася ще вчора, бентежило мене одне, мої привиди. Якось не хотілося їх зустрічати у свій перший навчальний день.

Аудиторія знаходилася на першому поверсі і була просто велетенською, на щастя ще й прохолодною. Швидко окинувши оком аудиторію, я помітила вільну парту біля вікна і попрямувала до неї. Аудиторія миттєво заповнювалася студентами, які радісно перешіптувалися, згадуючи вчорашній день. На мій ряд підсіло кілька людей з якими я познайомилася вчора  і ми також почали обговорювати  події вчорашньої ночі.

Гамір у аудиторії перервав викладач, якого я  спершу не помітила. Це був непримітний чолов’яга, років так шістдесяти з  сивим волосся у синьому костюмі. Прізвища його мені  так  і не вдалося запам’ятати, тому, охрестивши його «дідусем», я перестала  напружувати свою пам'ять.  На своє щастя, я вибрала таки хорошу позицію, тому спокійно проспала всю пару не вникаючи у нудні настанови викладача щодо його предмету. 

Наступною парою була історія. Предмет виявився цікавим, та й викладач мені сподобався, от тільки хороше перше враження перекреслила його любов до домашньої роботи, якою він нас так щедро завалив.  На цьому мій перший день і закінчився.  У передчутті такого очікуваного сну, я попленталася у гуртожиток.

Так, сон схоже доведеться відкласти. Зранку я якось не встигла помітити, який розгардіяш ми тут влаштували, прийшовши з вечірки. Така охайна кімната, якою вона була вчора, зараз була схожою на місце де пройшовся ураган. З правої сторони примістилося ліжко Ніни, яке вона принаймні застелила, а от одяг розкиданий по ньому вирішила проігнорувати. Моє ж ліжко з лівої сторони було у творчому безпорядку. Подушка наполовину звисала з ліжка, так само як і ковдра, покривало чомусь стирчало з під ліжка. Стіл, який стояв поміж нашими ліжками був завалений зошитами, які ми нашвидкуруч збирали зранку. Комод навпроти Ніниного ліжка був завалений косметикою дівчини, з мого ж визирали висунуті шухляди разом з одягом. Нічогенько ми так постаралися.

   Оскільки, Ніни ще не було, розбирати цей розгардіяш довелося мені.  Через годину я втомлено впала на своє ліжко, оглядаючи свою роботу. Тепер кімната набула нормального вигляду. Стіни були пофарбовані у ніжний персиковий колір, вікно було завішане білосніжною фіранкою та шторами у тон стін. На підлозі застелений мохнатий круглий коврик чорного кольору, трохи не в тему звичайно, але я не могла змиритися з такою ніжною кімнатою, тому Ніна мені у цьому поступилася.

• Мила кімнатка, - роздалося мені над вухом і я аж підскочила від несподіванки.
• Тебе стукати не вчили? – буркнула я, знову вмощуючись на ліжку. 
• Та наче вчили, от тільки ти б навряд чи почула,  - насмішливо протягнула Саша, хапаючи мене за руку. Я одразу ж здригнулася від холодку, який приніс її дотик.

Це було улюбленою забавою Саші, доторкатися до людей, які при цьому відчували холодок, навіть у найспекотніший день, тим самим лякаючи їх.

• Твоє щастя, що я не можу тобі нічого заподіяти. В іншому випадку я б уже кинула в  тебе подушку, - пригрозила я, лежачи  з заплющеними очима. У відповідь я почула лише Сашин сміх.
• Підйом! – почула я інший голос і застогнала. Вони знущаються з мене. Подушка в моїх руках перетворилася на снаряд, який полетів у Ніну, що саме заходила до кімнати.  – Ей! Ти чого?
• У вас совість є? Я спати хочу! -  вигукнула я, сідаючи.
• У нас? – перепитала Ніна, посміхаючись. – Привіт Сашо!