Пошук роботи

Рита дивилась на свій ноутбук і вже другу годину шукала для себе роботу. Її очі боліли від безперервного споглядання в екран старенького ноутбука, а спина затерпла від пози, яку вона так і не змінила після початку пошуку.

Чашка з чаєм, яка стояла на столі, вже давно була забута, як і бутерброд, який вона час від часу їла, але так і залишила невелику частину на тарілці біля себе.

Нічого для неї не мало значення, поки вона не побачить ту саму вакансію, яку хотіла мати. Рита не полишала мрію стати адвокатом та заробляти велику суму грошей. Але якби їй сказали на першому курсі, що після того, як вона отримає диплом з відзнакою, у неї не буде так багато шансів знайти пристойну роботу, вона б подумала над цим ще раз.

Дівчина була сиротою, батьків у неї не було, справжніх друзів теж. В університеті вона знайшла спільну мову з декількома людьми. Навіть ходила з ними в похід, але близькими вони так і не стали. Тим паче, ніхто з них не буде телефонувати їй чи допомагати з роботою, коли у самих такі ж проблеми.

Якщо хочеш стати адвокатом, а досвіду роботи немає, впливових знайомих теж, починаєш шукати роботу сам. Після довгих страждань і пошуків Рита вже знайшла групу у Фейсбуці, де люди шукають юристів або адвокатів і готові платити невелику суму.

Їй це підходило, але конкуренція тут теж була немаленька. Вона вже була готова взятися за будь-яку роботу. Дівчину настільки охопив відчай, що вона навіть відправила своє резюме під дописом “Делікатна справа. Конфіденційно”, яку всі оминали стороною через загадковість та автора, який не мав аватарки, а тільки ім’я “Сірий Вовк”.

Дві години тому її б це збентежило, але зараз вона навіть не відчувала тривоги, тільки стомленість.

Рита відвела погляд від ноутбука і подивилась у вікно, де вже темніло. Листопад. Як вона любила цю пору, але з нею приходив не тільки холод із дощем, а також глибокий смуток та самотність.

Не встигла вона поринути в похмурі думки, як її старенький телефон з побитим екраном задзвонив. Вона зразу піднесла його до себе й побачила незнайомий номер. Перша ж думка була, що це їй дзвонять з приводу роботи, бо сьогодні де тільки вона не залишила свої дані.

Вона боязко підняла слухавку.

- Ало, я вас слухаю, - почала вона.

- Ало! Нарешті, я вже думав, що ніхто не відповість на моє повідомлення з приводу моєї ситуації, - роздався привітний чоловічий голос.

У дівчини виникло відчуття, що він більше радий, що може найняти її на роботу, ніж вона, що нарешті знайшла хоч щось.

- Перепрошую, можете нагадати про свою ситуацію? - сказала Рита, нервово крутячи своє темне й так кучеряве волосся від хвилювання.

- Так, звичайно. Це я, Сірий Вовк, який залишив заявку у Фейсбуці з написом “Конфіденційність”, - на мить вона заціпеніла, і до неї почало підкрадатися інше хвилювання, яке дорівнювало страху.

Зараз дівчина пошкодувала, що залишила йому своє резюме, але було пізно, чоловік продовжував:

- Я розумію, що це виглядає дещо дивно, але я вам усе поясню, тільки наживо і особисто. Адресу я вишлю вам сьогодні. Я далеко від центру живу, тому краще викличте таксі, за нього я заплачу, за це не переживайте. Можете зразу кинути картку і я скину вам гроші за нього. Не думаю, щоб ви хотіли, щоб я вам його викликав особисто, - Рита ледве встигала за його думками та словами, аби розібратися із ситуацією. З кожною новою фразою її очі ставали ще більшими. - Я сподіваюся, що вам було б зручно завтра о четвертій під’їхати до мене? Якщо ні, ми могли б вибрати інший день, але через те, що моя ситуація погіршилась, мені потрібен юрист якомога швидше. Тому за будь-які незручності для вас я б заплатив додатково, - на цей раз у неї вже відкрився рот, але вона не змогла сказати нічого, лише слухала. - Про зарплату поговоримо вже при зустрічі. Дякую. Бажаю вам гарного вечора і до скорої зустрічі! Ще спишемося.

Коли дивний клієнт поклав слухавку, вона здивовано дивилася на телефон, на якому світилася година “19:19”. Дівчина подумала, що це був приємний збіг обставин, але Рита не була впевнена, чи готова взагалі домовлятися з чоловіком про зустріч, навіть якщо це означало повноцінну роботу. Життя було їй дорожче.

Телефон завібрував. Пан Сірий написав адресу і чекав на номер картки, аби відправити гроші за таксі. Вона не мала поняття, навіщо взагалі йому адвокат і що це за така конфіденційна справа.

Рита подумала, що поки що не буде відповідати й почекає до завтра. Обов’язково хтось їй зателефонує за цей час і запропонує кращу роботу.