Розділ 50. Хитрий план

Поліна довго не могла зрозуміти, що відбувається. Було дуже багато незрозумілих звуків, що зливалися в один загальний гомін. Однак поступово свідомість почала відокремлювати один звук від іншого. Але легше не стало. Якісь хоральні співи, перешіптування, вигуки, стривожені зойки.

— Нареченій погано… Води…

Всі голоси незнайомі, але потім майже над вухом пролунав голос, який Поліна впізнала — говорив Тайлер:

— Нічого, таке буває. Просто непритомність. Наречена перехвилювалася.

Про кого вони всі говорять? Про яку ще наречену?

В обличчя бризнули чимось прохолодним, і Поліні вдалося нарешті розліпити очі. Але від яскравого світла, що нахлинуло хвилею, захотілося їх відразу закрити. Вона кілька разів кліпнула, звикаючи до блиску, що панував навколо.

Свідомість поверталася повільно. Ніяк не хотіла підказувати, що відбувається. Поля зрозуміла, що сидить на оббитій оксамитом лаві, розрахованій на двох. Хоча це було не зовсім так. Якби не висока спинка, на яку Поліна спиралася, вона напевно сповзла б на підлогу. Поруч із нею сидів Тайлер. Однією рукою він трохи підтримував Поліну, не даючи їй перейти з сидячого положення в лежаче. Вигляд у нього був, як завжди, невдоволений. А як він був ошатно вдягнений! Білі бриджі, білий камзол, розшитий сріблом, хустка вугільного кольору, зав'язана на шиї помпезним вузлом.

А сама Поліна? На ній теж щось сніжно-біле, срібне. Недобрі думки проникли в голову. Що відбувається? Вона з подивом озирнулася. Що це за дивне місце? Величезна світла зала з високою розписною стелею — неважко здогадатися, що призначена вона для урочистостей. Попереду, праворуч, на невеликому піднесенні переступали з ноги на ногу стривожені діти в однакових білих туніках. Хор? Це, мабуть, їхні голоси чула Поліна крізь непритомність. Прямо перед собою за кілька кроків вона побачила високого сивого чоловіка в червоній мантії. Він запитливо дивився на Тайлера:

— Продовжувати?

Гей, стривайте! Що продовжувати? Що це за жахливий сон сниться Поліні? Вона обернулася і побачила, що зал повний ошатно вдягнених людей. Кілька рядів довгих оксамитових лав були зайняті дамами і панами. І хоч би одне знайоме обличчя. Поліна розгублено обводила їх поглядом. І раптом серед цього моря чужих людей, що перешіптуються про щось, побачила рятувальний круг — Кульбабку.

Вона бігла проходом зі склянкою води в руках. Рідні зелені очі-блюдця горіли тривогою. Господи, що це з нею? Здавалося, вона схудла ще вдвічі. На ній була яскраво-рожева пишна сукня, але вона лише підкреслювала синюшну хворобливу виснаженість.

Дівчинка підбігла і піднесла склянку до губ Поліни. Поля ледве підняла голову. Помітивши, як важко сестрі даються ковтки, Глорі стала дбайливо підтримувати її потилицю. Тайлер подивився на сестер із роздратуванням, щось невдоволено пробурчав і підвівся з лави.

— Дамо нареченій кілька хвилин прийти до тями і продовжимо, найсвітліший, — сказав він ледь чутно, підійшовши до чоловіка в червоній мантії.

Поліна зробила кілька ковтків і прошепотіла одними губами:

— Глорі, де я? Що відбувається?..

Кульбабка з секунду дивилася дивно, а потім в її очах заблищали сльози.

— Ти не пам'ятаєш? Ти знову все забула? — худенькі плічка опустилися, але дівчинка гаряче почала заспокоювати: — Не хвилюйся. У тебе таке буває. Але ти швидко все згадуєш.

— Так, — видавила вимучену посмішку Поліна. Не хотілося лякати Глорі, — я згадаю.

Треба було справді напружити пам'ять. Остання подія, що спливла в голові — це вилазка Поліни у Проклятий Замок. Вона в деталях могла відновити у пам'яті все, що там сталося. Розмова з Вороном, обвал… поцілунки короля. А коли він пішов перевірити, чи безпечно в коридорах печери, хтось покликав Поліну на допомогу. Вона зважилася піти подивитися, хто її кличе. А далі раптовий біль у скроні — і Поліна відключилася. І навіщо тільки вона сунулася в той прохід? Напевно далося взнаки зілля бадьорості, яким напоїв король. Воно приглушило страх і обережність. Але що там сталося? То був нещасний випадок чи на Поліну напали? Вона інстинктивно доторкнулася рукою до скроні, очікуючи виявити рану. Але рани не було. Як швидко вона загоїлася... чи не швидко? Скільки часу минуло?

— Глорі, який сьогодні день?

— Четвертий від повного місяця.

Поліна швидко провела в голові розрахунки. В ніч, коли вона відвідувала Проклятий Замок, місцеве нічне світило було у фазі спаду. До повні залишалося чотири дні. І ще чотири минуло після повного місяця. Тобто в неї з пам'яті випало вісім днів? Чи це наслідки травми голови?

Але що??? Що відбувалося протягом цих кількох днів??? Чому зараз Поліна знаходиться у цій залі для урочистостей? Чому її називають нареченою? Хоч як не хотілося вірити своїм очам, але доводилося визнати — відбувається церемонія одруження, де Поліна – наречена, а в ролі нареченого — Тайлер. Але як так вийшло?

— Що зі мною відбувалося в останні вісім днів? — прошепотіла Поліна, зробивши перерву між ковтками.

— Я точно не знаю. Я сильно хворіла, часто спала. Але ти завжди була поруч. Я це відчувала навіть крізь напівзабуття. Ти сиділа біля мого ліжка, тримала за руку.

— Ти сильно хворіла? — У Поліни серце обірвалося. Так ось чому Глорі так схудла. — Чим?

Поля ніжно погладила худеньку ручку.

— Не знаю. Мені не називали діагноз. Але не турбуйся. Мені вже набагато краще. Вчора лікар дозволив мені вставати і навіть дозволив сьогодні бути присутньою на церемонії. Ми разом із тобою вибрали мені сукню.

Поліна не могла поки що нічого зрозуміти. Але картина вимальовувалась дивна. Отже, після травми, отриманої в печері, вона досить швидко відновилася. Доглядала хвору Глорі і готувалася до весілля з Тайлером. Виходить, вона змирилася з цим шлюбом? Мабуть так. Адже не силою ж її притягли до цієї зали. Прийшла своїми ногами. Що сталося далі? Під час шлюбної церемонії вона знепритомніла. Схоже, що ненадовго. Всі присутні сприйняли це досить спокійно. Подумаєш, наречена трохи перехвилювалася. Але насправді непритомність говорить про якесь серйозне порушення здоров'я, адже після нього у Поліни з пам'яті випало вісім днів. Однак зараз не це хвилювало її найбільше. Чому вона змирилася з цим шлюбом? Що змусило її погодитися? Напевно, для цього була вагома причина. Але яка? І що тепер Поліні робити?