Розділ 37. Аудієнція короля

Рональд упіймав себе на тому, що щохвилини переводить погляд на масивний підлоговий годинник. Він ніби підганяв стрілки. Нетерпіння не було його характерною рисою, але сьогодні його витримка дала збій. Він напружено чекав настання полудня. Ось-ось у його кабінет мають привести Елайзу.

Протягом всього ранку його думки були зайняті нею. Хоча ні, спочатку він думав про п'ятірку дівчат, народжених у ніч параду планет. Хто з них жінка з пророцтва? Вже вчора стало зрозуміло, що це не Антуанна і не Домініка, бо в їхньому житті не було чоловіка, який їх зрадив. Залишалися сестри-близнючки та гірська красуня Алітайя. Нова підказка Заїри вказувала, що дівчина, яку шукає Рональд, має бути носієм рідкісної стародавньої магії. Тигул за завданням Рональда швидко зібрав відомості і з'ясував, що у Лаванди та Міранди вкрай слабкий магічний дар. Зате рід Алітайї і вона сама мають рідкісні здібності — їм підвладна магія чотирьох стихій. І висновок звідси випливав однозначний — Алітайя і є та, про кого згадується у пророцтві.

Вона справляла враження розумної та практичної жінки. Красива, граціозна, пристрасна, як усі мешканки гір. Здавалося б, Рональд повинен відчувати задоволення, що знайшов ту, яку шукав, і вона виявилася зовні спокусливою та, до того ж, цікавою — не пустою. Але Рональд не відчував того, що відчуває людина, яка довго ламала голову над загадкою і, нарешті, розгадала її. Щось усередині нього не могло змиритися з тим, що Алітайя і є жінка з пророцтва, що саме її він повинен повести під вінець, що саме вона має народити йому первістка,

Логіка підказувала, що треба розпочинати зближення з Алітайєю. Необхідно проводити якийсь час разом. Дати їй і собі звикнути одне до одного. Дати можливість почуттям розвинутися. Може, є шанс зробити майбутній шлюб не вимушеним, а бажаним?

Все це диктувала логіка, але думки завзято текли в іншому напрямку — постійно поверталися до іншої дівчини — тендітної, але сильної, з пронизливими зеленими очима. Елайза. Все вказувало на те, що вона не може бути жінкою з пророцтва, але в душу закралося незрозуміле настирне бажання, щоб нею виявилася саме Елайза. Чому? Рональд звик бути чесним із собою — він знав, звідки це бажання. Він захопився дівчиськом. Сильно. З нею щось було не так. Загадка вабила. Не з Алітайєю, а з нею йому хотілося б проводити час. Пізнавати її, розгадувати, змусити розкритися. Вона будила у ньому платонічний інтерес і водночас тілесне бажання. Гостре. Заборонене. Не можна бажати чужу наречену.

За дві години до полудня Рональду до кабінету доставили відновлену Сферу Гольца та послання від пресвітлого П'єліма, який нею займався. Він повідомляв, що Сферу було зруйновано не за допомогою артефакту. П'єлім вважав, що була задіяна магія. Ця інформація зародила у Рональді несподівану надію. Він думав, що кристал постраждав через обручку на пальці Елайзи, але, виходить, ні. Значить, сама Елайза має магію? Інше питання, як можна мати настільки сильну магію у вісімнадцять років? Чи не означає це, що Елайза старша? Тоді виходить, в архівах неправильно вказано дату її народження, і отже, вона може бути жінкою з пророцтва.

Рональда розбурхувала ця думка, але він розумів, що, імовірно, видає бажане за дійсне. Він нагадав собі, що Елайза — дуже непроста. Вона багато приховує. Її цілі незрозумілі і необов'язково чисті. І саме в цей момент, коли точилися сильні підозри, з'явився Тигул із черговою порцією здобутих відомостей, які лише посилили недобрі думки. Чим далі просувалася розповідь шукача, тим сильніше накочувала на Рональда хвиля гніву. Він допускав щось подібне, але все одно інформація стала для нього вкрай несподіваною та вбивчою.

Поліна заходила до кабінету короля максимально зібрана. Вона відчувала, що розмова має бути непростою. Вона була готова до перевірки на Сфері Гольца, але інтуїція нагадувала — цим справа не закінчиться. Однак які б там випробування Його Величність не придумав, Поліні потрібно вистояти і якомога нейтральніше відповісти на всі каверзні запитання. Їй не потрібен ще один супротивник в особі короля. Тут і нареченого вистачає. Вона не сподівалася, звичайно, що монарх запишеться в її друзі, завдання полягало в тому, щоб хоча б домогтися зниження інтересу до її особи. Нехай король переконається, що вона звичайна дівчина, і дасть їй спокій.

— Добридень, Ваша Величносте, — присіла Поліна у реверансі.

За останні дні вона вже засвоїла нехитру науку ввічливих поклонів і перестала виглядати незграбно.

Його Величність привітав сухо. Він виглядав як завжди незворушним, але Поліна відчувала, що він страшенно злий. Більше того, вона відчула себе причиною його гніву. Начебто нічого ще не зробила, а монарх уже не в дусі.

Його сірі очі пройшлися нею повільним уважним поглядом. Моментально стало не по собі, ніби то був не погляд, а дотик.

— Підійдіть, Елайзо.

Щось було в цьому чоловікові таке, що загострювало у Поліні всі відчуття. Хвилювання і страх посилилися, змушуючи серце вистукувати нерівний дріб. Але Поля безжально придушила трепет. Підійшла до столу, за яким сидів король, велично, як королева.

Він запропонував їй стілець, і Поліна сіла. Їй був подарований ще один довгий випробувальний погляд. Які в нього нестерпно сірі пронизливі очі. І не сховаєшся, не втечеш. Тримає чіпко, змушуючи дивитися прямо на нього.

— Як бачите, Сфера Гольца відновлена, — король кивнув на кристал, який, як і раніше, переливався перламутром, ніби й не був пару днів тому зруйнований вщент. — Мій секретар уже розповідав вам, що перевірка на Сфері Гольца — стандартна безболісна процедура.

Король говорив спокійно, стримано. Як йому вдається так майстерно ховати емоції? Поліна ж відчувала, що всередині в нього все клекоче і вирує. І раптом ні сіло ні впало гостро кольнуло дивне бажання — коли-небудь побачити його внутрішній жар, відчути на собі те, що він так старанно ховає всередині.

— Зніміть праву рукавичку та почнемо.