Розділ 31. Він знову тут

Гості почали роз'їжджатися з танцювального вечора, і Рональд подався до кабінету, посилаючи уявні подяки своєму батькові, який скасував усі церемонії на щорічному осінньому балі. Інакше зараз довелося б проводжати кожного гостя і вислуховувати довгі дифірамби про те, як чудово і неповторно пройшов вечір. Замість такого безглуздого пафосного дійства Рональд краще попрацює.

Не встиг він розкласти папери, як до нього прийшов Тигул. Інформації від свого шукача Рональд чекав як ніколи. Сьогоднішній бал, на якому все повинно було прояснитися, вніс тільки ще більше невизначеності. Рональд познайомився з усіма п'ятьма дівчатами, народженими в ніч параду планет. З кожною танцював, розмовляв, але родове тавро не подало знаків. Зате він знову вловив від нього сигнал, коли взяв за руку ту, що народилася в інший час і в іншому місці — і не може бути жінкою з пророцтва.

Елайза... Що ж з нею не так? Чому всупереч усім невідповідностям тавро вже двічі відреагувало на неї? Сигнал тривав лише мить, але відчувався настільки гострим і гарячим, віддавався у всьому тілі, що його неможливо було не помітити. Це біль, перемішаний із задоволенням, це блискавичний сплеск чуттєвості. Чому він спрямований на Елайзу? Якщо це не жінка з пророцтва, тоді хто? Родове тавро явно хоче від чогось застерегти. Стародавня магія, втілена у цій відмітині на тілі, прокидається, щоб про щось попередити. Про що? Чому Рональда, як магнітом, тягне до Елайзи? Чому він не карає її за брехню та небажання розкрити свої таємниці? Не намагається шантажем та тиском змусити її говорити щиро. Йому не хочеться її лякати, навпаки, поряд з нею прокидається інше бажання — захистити та допомогти. Він тримав її змерзлі долоні у своїх руках і замість того, щоб вивести шахрайку на чисту воду — зняти з її пальця обручку, йому раптом захотілося просто зігріти ці тонкі пальці. І не лише пальці — ковзнути вище до тендітних плечей, притиснути до себе.

Що за безглузді думки приходили йому в голову? Довелося нагадати самому собі, що перед ним не просто шахрайка. Елайза може бути замішана в темних справах — шпигункою, підісланою ворогами. Її цілі можуть бути аж ніяк не безневинними. Рональд був практично впевнений, що вона носить обручку-підробку, в якій сконцентрована темна енергія. Саме вона і зруйнувала Сферу Гольца. А що ж іще? Сама Елайза у вісімнадцять років ніяк не може мати сильну магію, отже, спрацював дуже сильний артефакт. Але Сфера торкалася лише долоні Елайзи та обручки — отже, кільце і є той артефакт, що зруйнував Сферу. Завтра Рональд у цьому переконається, і тоді він матиме зовсім іншу розмову з Елайзою. Він не випустить її зі свого кабінету, доки вона не викладе йому всі свої секрети.

— Ваша Величносте, я зібрав інформацію про тих п'ятьох осіб, імена яких ви мені назвали, — заговорив Тигул, вириваючи Рональда з роздумів. — Я не знайшов підтвердження тому, що Антуанна чи Домініка у минулому пережили зраду чоловіка.

Отже, білявий ангел і скромниця, яку дуже хоче одружити батько, відпадають. Залишаються сестри-близнючки Лаванда та Міранда та гірська красуня Алітайя.

— Що скажеш про решту дівчат?

— Мені вдалося з'ясувати, що Лаванді та Міранді довго морочив голову пан Руавазьє.

— Це той, що має славу альфонса?

— Так. Але тоді про його манеру жити на подарунки, отримані від дам, ще не було відомо. Він залицявся до обох сестер і грав на їхньому почутті суперництва і ревнощів. Кожна хотіла, щоб саме їй він зробив пропозицію, а він щедро роздавав обіцянки обом і охоче приймав подарунки від обох, поки нарешті не зник з їхнього поля зору, не ощаслививши пропозицією руки та серця жодну з них.

У Рональда в голові спливли слова Заїри: «Її зрадили. Чоловік. Він зробив їй боляче». Таке можна сказати і про Міранду, і про Лаванду. Отже, хтось із сестер може виявитися жінкою з пророцтва.

— А що дізнався про Алітайю?

— Мені вдалося з'ясувати, що Алітайя теж пережила зраду чоловіка. Наречений кинув її біля вівтаря. У гірському королівстві це вважається особливо принизливим. Подейкують, Алітайя ледве спромоглася пережити цю ганьбу. Мало не наклала на себе руки, скинувшись у прірву.

Алітайя, мабуть, ще більше підпадає під слова Заїри. Що ж, Тигул трохи полегшив пошуки Рональду. Давши своєму шукачу розпорядження продовжувати приглядати за всіма п'ятьма дівчатами, Рональд відпустив його, а сам повернувся до роботи над документами.

Робота просувалася ні хитко ні валко — заважали думки про пророцтво. Про те, що Рональд не вільний вибрати жінку, яка народить йому дітей, відповідно до своїх симпатій та почуттів. Він давно був готовий до цього. Змирився. Обов’язок перед королівством вищий за особисті вподобання. Але тепер, коли настав час пророцтва збутися, він особливо гостро відчув, який тяжкий цей хрест. Ні балакучі сестри, ні горда гірська красуня не сколихнули його почуття настільки, щоб захотіти провести з кимось із них ціле життя. Це буде вимушений шлюб, а задоволення Рональд шукатиме деінде. Він не був фанатичним поборником високої моралі, але все ж таки подружня невірність викликала в ньому неприязнь.

Підлоговий годинник пробив опівночі, і Рональд вирішив, що настав час вирушати в опочивальню. Тільки-но переступив поріг, побачив стрункий силует на тлі вікна — яскраву червону сукню, розпущене чорне волосся. Заїра. Мале Червоне Світило сьогодні було не в повній фазі, але вона все одно прийшла. Таке бувало не часто.

— Щось сталося? — Рональд повільно підійшов до неї.

Вона повернулася до нього обличчям. Він відразу помітив у її очах сльози. Дві великі перлинні краплі. Рональд ще ніколи не бачив, щоб вона плакала.

— Заїро… — сказав він м'яко, притягуючи її до себе, засмучену, налякану.

— Ворон знову тут, — вона тремтіла в його обіймах, мов спійманий птах. — Сьогодні він підібрався так близько. Я ледве встигла врятуватися.

Рональд гладив її по неслухняному чорному волоссю, заспокоював. Чим він міг допомогти? Вона не каже, хто такий Ворон.