Розділ 29. Попалася

— Ваша Величносте, Лаванда та Міранда Тайтонські, — розпорядник балу представив Рональду ще двох дівчат, народжених у ніч параду планет.

Сестри-близнючки, пишногруді рожевощокі шатенки, були схожі одна на одну як дві краплі води, ще й одягнені абсолютно однаково. Ну, і як їх відрізняти?

Вони синхронно схилилися в реверансі і хором промовили слова привітання, а потім відступили, інтенсивно обмахуючись віялами. О, Рональд знайшов відмінність — в однієї голубе віяло, в іншої рожеве. Але ніхто не дає гарантії, що наступного разу вони не поміняються.

Останньою Рональду представили Алітайю, яскраву брюнетку, представницю древнього гірського королівства. Їй личила атласна бордова сукня і важке кольє з великим бордовим камінням. Про непокірну свавільну вдачу гірських дівчат ходили легенди. Їх вважали пристрасними та надмірно темпераментними. Алітайя ніби на підтвердження чуток поводилася гордо і розкуто. Вона знайшла в собі сміливість дивитись у вічі Рональду з викликом. Йому не подобалася гонористість на порожньому місці. Але Алітайя хоча б змогла викликати його цікавість.

Отже, Рональд познайомився з усіма п'ятьма дівчатами, народженими в ніч параду планет. Хтось із них і є тією, про кого йдеться у пророцтві. Хто? Родове тавро не подавало знаків. Чому? Може, щоб воно ожило, потрібен тісніший контакт — дотики, погляди очі-в-очі? Рональду варто запросити кожну з них на танець.

Він почав з юного блакитноокого янгола — білявої Антуанни. Вів її в танці, кружляв. Вона хвилювалася, тремтіла в його руках, але він нічого не відчував, навіть розчулення. Голова Рональда чомусь була зайнята зовсім іншою дівчиною — Елайзою. Він мимоволі бічним зором постійно спостерігав за нею і бачив, як вона усамітнилася на балконі. Навіщо? Щоб відпочити від шуму та метушні балу? Чи вона хоче там із кимось приватно поговорити?

Хоч за Елайзою з учорашнього дня і було встановлено стеження — це не дало результатів. Рональд поки не зрозумів про неї зовсім нічого. У доповідях начальника охорони не було за що зачепитися. Елайза майже не виходить зі своїх покоїв, ні з ким не зустрічається. Здавалося б, нічого підозрілого, але ж навколо неї відбувається щось таємниче — один тільки випадок зі Сферою Гольца чого вартий.

На наступний танець Рональд запросив мідноволосу Домініку. Її батько, здавалося, зрадів більше за неї. Сяяв і дякував, тоді як його дочка боялася дихати. Як не намагався Рональд зосередити увагу на партнерці, його погляд непереборно дрейфував у бік балконних дверей. А в голові продовжували крутитися думки про те, як Елайзі вдалося зруйнувати артефакт.

Музика стихла. На черзі були сестри-близнючки. Лаванда і Міранда несподівано виявилися веселими балакушками. Рональду сподобалася їхня безпосередність. Але після танцю з Лавандою (чи то була Міранда?), танець з другою сестрою справив враження дежавю. Фрази були такі схожі, що Рональд наперед знав, яку відповідь отримає на своє запитання.

Алітайя, яку Рональд залишив наостанок, рухалася в танці дуже пластично. Але її тіло не було податливим. Вона ніби постійно кидала виклик партнеру. Потрібен був натиск, атака, щоб змусити її підкорятися ритму танцю. Вона чіпко тримала увагу на собі, але навіть у парі з нею Рональд примудрився повернутися думками до Елайзи, а поглядом — до виходу на балкон. Вона так поки що і не вийшла зі свого укриття. Про що думає її наречений? Надворі прохолодно, а на ній тонка сукня — замерзне.

— Ваша Величносте, хочу просити вашої аудієнції, — повернула увагу до себе Алітайя. — Є дещо важливе, що я хотіла б вам розповісти віч-на-віч, — голос звучав інтригуюче.

Чому б і ні? Рональд ладен був її вислухати.

— Я розпоряджуся, щоб секретар вибрав відповідний час і повідомив вас.

— Дякую, — і знову багатозначний придих.

Музика затихала, тож Рональд плавно закінчив танець і відпустив свою партнерку.

Він попрямував до групи вельмож, що жваво розмовляли про політику, по дорозі підбиваючи перші підсумки. Отже, всі п'ять дівчат побували в його руках. Але сигналу від родового тавра він не відчув навіть під час танців. Що він робить не так? Може, танцю замало. Може, потрібен триваліший контакт — неспішна розмова тет-а-тет? Алітайя сама напросилася на приватну розмову, але треба й іншим дівчатам призначити аудієнцію.

Роздуми про аудієнцію знову нагадали Рональду про Елайзу. Адже він планував поговорити з нею віч-на-віч, але їхня розмова була зірвана спочатку її вдаваною непритомністю, а потім зруйнованою Сферою Гольца. Вкотре Рональд запитав себе: чому такий сильний первородний артефакт розсипався в пил від її дотику. Адже вона просто доторкнулася до нього долонею. Картинка яскраво ожила у пам'яті. І раптом здогад промайнув у голові. Це так просто! Чому він раніше не здогадався?

Рональд різко змінив курс. Замість того, щоб приєднатися до вельмож, які розмовляють про державні справи, він повернув до балкона.

Поліні було шкода, що Ворон так поспішно зник. Їй би хотілося продовжити знайомство. Вона відчувала, що він анітрохи не прибрехав про те, що є сильним магом. Їй потрібен такий друг. Гаразд, на рахунок дружби це вона, звичайно, біжить поперед батька в пекло — до дружби тут ще дуже далеко, але вона вловила симпатію, що йшла від Ворона. Якщо Ізіаль допомагав їй з якихось своїх корисливих інтересів — йому щось від Поліни потрібно, то про Ворона склалася інша думка. Чомусь здавалося, що він може допомогти просто так, від душевної доброти. Але тепер він зник у невідомому напрямку і навіть не встиг сказати, де і як його можна знайти. Полю охопили недобрі почуття до того, хто його сполохав.

І хто ж цей "хтось"? Ним виявився король. Він увійшов так стрімко і так щільно зачинив за собою двері, що в Поліни миттю вилетіли з голови всі думки про Ворона. Здається, Його Величність пекельно злий. Ні, він, звичайно, дуже майстерно вміє приховувати свої емоції — його обличчя, як завжди, по-королівськи незворушне, але від цієї незворушності чомусь пробирало тремтіння. Він зробив кілька рішучих кроків у її бік, і в голові почала пульсувати думка: все, Полю, ти попалася — не зрозуміло, за який із гріхів, але тебе спіткала розплата. А тікати, між іншим, нікуди. Король уже наблизився впритул. Поліна інстинктивно втиснулася в перила балкона.