Розділ 24. Загадки множаться

Поліна вирішила внести правки не лише в останній пункт шлюбного договору. Багато моментів у документі були суперечливими. А про дещо, що вимагало уточнень, не говорилося жодного слова. Вона перечитувала пункт за пунктом та робила позначки.

Поля не надто обнадіювалася. Прекрасно розуміла, що не всі її корективи будуть до душі Тайлеру. Інтуїтивно відчувала, що в грошових питаннях він, можливо, піде на компроміс, а ось решту захоче залишити у незмінному вигляді. Його, напевно, розлютить сам факт, що Поліна вирішила щось підправити, замість того, щоб підписати не читаючи.

Вона готова була побитися об заклад, що Тайлер ось-ось з'явиться на порозі. Імовірно, юрист уже встиг поскаржитися йому на його непокірну наречену. І точно. За кілька хвилин до Поліни завітав непроханий гість.

Тайлер, як завжди, тримався вкрай сухо.

— Дозвольте дізнатися, Елайзо, чому ви не зволили підписати папери, з якими попередньо погодилися, — він підійшов до столу, за яким сиділа Поліна.

Вона відклала перо, готова дати відповідь, але її випередили.

— Мені передали, що ви хотіли б збільшити щомісячні виплати. Назвіть суму, — невдоволено процідив Тайлер.

— Вас ввели в оману, — з діловим спокоєм озвалася Поліна. — Не йшлося про збільшення щомісячних виплат. Я лише хотіла, щоб у договорі було зазначено не суму, а список ваших обов'язків. Мова про педагогів для Гларієтти, гувернанток, виходи у світ, поїздки на води для оздоровлення…

— Добре, — перебив Тайлер. — Дайте папери. Я подивлюся.

— Мій варіант договору поки що не готовий. Мені потрібен час.

— Скільки? Чверті години вистачить? Я поспішаю.

— Боюся, мені знадобиться набагато більше часу. Хіба розумно поспішати у таких справах? Це договір, який розписує правила поведінки на життя.

Губи Тайлера стиснулися у вузьку смужку, обличчя побіліло.

— Що ж, якщо вам потрібно більше часу, боюся, я не зможу взяти вас сьогодні з собою на бал. Зате у вас буде цілий вечір.

ПФ-ф. Не дуже-то й хотілося. Чи це Тайлер таким чином карає Поліну за норовливість? Як зла мачуха Попелюшку? Тільки Тайлер не врахував, що супроводжувати його на бал для Поліни набагато більше покарання, ніж працювати над текстом договору.

Тигул з'явився у Рональда в кабінеті незадовго до початку балу, щоб доповісти про перші підсумки проведеного розслідування.

— Ваша Величносте, я ретельно перевірив ще раз архівні дані щодо місця і часу народження пані Елайзи з роду Дюрей-ла-Пласі. У мене не виникло підстав сумніватися, що в архіві вказані правильні відомості. Елайза народилася на околиці столиці в особняку її матері вісімнадцять років тому.

Рональд знав, що словам Тигула можна довіряти беззастережно. Цей шукач мав рідкісний магічний дар — кольорове чуття. Запахи та звуки представлялися у його сприйнятті у вигляді кольорової гами. Він буквально вмів винюхати правду — наприклад, відрізнити підроблений документ від справжнього по запаху.

Виходить, Елайза точно не може бути тією, про кого йдеться у пророцтві. Чомусь ніяк не хотілося змиритися з цією думкою. Що довше Рональд думав про Елайзу, то більше переконувався, що вона дуже незвичайна як для своїх вісімнадцяти. Вона далеко не наївна. Вона точно має, що приховувати, якусь таємницю. І можна було б запідозрити, що ця дівчина — шпигунка, підіслана кимось із ворогів, які затівають щось недобре. Але інтуїція підказувала, що скоріше навпаки — вона потрапила в неприємності і відчайдушно шукає, як з них виплутатися.

— За вашим наказом я зібрав подробиці її життя в останні кілька років. Через скупість колишнього опікуна вони з сестрою сильно бідували.

Рональду згадалося, якою невагомою здавалася Елайза, коли він тримав її на руках. Якою зворушливо тендітною. Дядько, який мав дбати про дівчат, — не просто скупердяй, а безжальний негідник. І Рональд неодмінно покарав би його за недбале виконання обов'язків, але доля вже зробила це за нього. Кілька тижнів тому колишнього опікуна Елайзи скрутила страшна смертельна недуга. Ось вона, розплата за те, що зрадив двох сиріт.

Думка несподівано зачепилась за слово "зрадив". В голові миттю спливла нічна розмова з Заїрою. Вона дала підказку про жінку з пророцтва: «Її зрадили. Чоловік. Він зробив їй боляче». Рональд чомусь подумав тоді, що мова про нареченого, про людину, яку вона кохала. Але слова Заїри можна витлумачити і по-іншому. Опікуна, який не дбав про сиріт, також можна назвати чоловіком, який зрадив і зробив боляче.

Що це означає? Чи могла Заїра мати на увазі Елайзу? Ні, не могла. Навіщо Рональд знову і знову ставить собі це питання, адже вже остаточно переконався, що Елайза — не та, про кого йдеться в пророцтві.

— Дівчата жили в особняку їхньої матері під наглядом старої гувернантки, — продовжив звітувати Тигул. — Вона не приділяла їм належної уваги. Є підстави вважати, що злидні змусили Елайзу шукати роботу.

— Якого роду?

— Намагатимуся найближчим часом з'ясувати.

— А як щодо магічного захисту Храму Червоних Світил? — нагадав Рональд Тигулу про друге завдання.

— Я послав туди людей. Найкращих своїх магів. Вони ретельно перевірили та переконалися, що магічний захист храму не порушений. Проте їм вдалося вловити в головному залі храму слабкий залишковий слід магії Шеой.

Отже, Рональдові не здалося. Це виглядало дуже підозріло. Магія Шеой, яка вважалася втраченою, жива. Але хто її оживив? І найцікавіше, як це пов'язано з Елайзою. Вісімнадцятирічна дівчина не може бути причетна до такої сильної магії, але саме під її рукою розсипалася Сфера Гольца. Сама Елайза це спричинити не могла. Можливо, при ній був якийсь Шеойський артефакт? Але Елайза, імовірно, ні про що подібне навіть не здогадується. Надто вже натуральним було її здивування, коли сфера розсипалася в пил.

Загадки навколо Елайзи множилися, а з ними й цікавість Рональда. Сьогодні на балі він збирався поспостерігати за нею. Як поводитиметься, з ким розмовлятиме. Хоча на сьогоднішній бал у нього є важливіше завдання — визначити, хто з п'яти дів, народжених у ніч параду планет, є дівчиною з пророцтва.