Розділ 21. Оце так несподіванка!

Щойно Поля трохи оговталася після всіх потрясінь, насамперед вирушила в суміжну кімнату до Глорі. Та відклала убік книжку і радісно стрибнула на шию. Почала палко шепотіти, що хвилювалася за сестру.

— Я все думала, навіщо Його Величність призначив тобі аудієнцію.

До речі, гарне питання. Поліна цього так і не зрозуміла. Вона встигла побувати в приймальній секретаря, на обіді у короля і навіть у монарших руках, але аудієнції як такої не відбулося. І досі незрозуміло, про що король збирався з нею поговорити.

Але переказувати всі пригоди і лякати Кульбабку не хотілося. Поля лише коротко розповіла про саму безневинну частину своїх пригод — про обід у компанії короля та його вельмож, і відразу поцікавилася, чи сита сама Глорі.

— Так, — усміхнулася дівчинка. — Тарті, моя служниця, вже тричі приносила мені в кімнату тацю з їжею. Вона така турботлива. Весь час голосить, яка я худенька. І погрожує найближчим часом мене відгодувати.

Це й не дивно. Будь-яка нормальна людина при погляді на це великооке бліде худеньке створіння відчула б саме таке бажання — якнайшвидше її нагодувати. Завтра Тайлер зібрався прислати Поліні шлюбний договір на підпис — треба буде перевірити, щоб у ньому окремим пунктом було обумовлено забезпечення Глорі всім необхідним. Що б там не трапилося з Поліною-Елайзою, але в обов'язки Тайлера має входити гарантування безбідного життя Гларієти до моменту, як та вийде заміж.

— Я попросила Тарті показати мені бібліотеку, — продовжила ділитися новинами Глорі. — Там стільки книг, — захоплено примружила вона очі. — Кілька стелажів зверху до низу заставлені томами.

Ну що за чудо ця маленька Глорі! Насамперед її цікавлять книги. Поліна вже давно встигла помітити, як Кульбабка тягнеться до знань, як сильно їй хочеться продовжити навчання, яке довелося перервати через скупість колишнього опікуна. Нічого, Поля постарається наполягти ще на одному пункті шлюбного договору з Тайлером. Нехай там чорним по білому буде прописаний його обов'язок забезпечити Гларієтті гідну освіту.

Поліна, звичайно, розуміла: навряд чи «нареченому» сподобається, що наречена диктує свої умови. Але чуття підказувало, що цей шлюб вигідний Тайлерові не менше, ніж Елайзі. А отже, є шанс наполягти на деяких пунктах. Щоправда, чим саме для Радника цікавий союз із сиротою з розореного роду, Поліна так поки що до кінця і не зрозуміла.

— Покажеш і мені бібліотеку? — попросила вона у Глорі.

Полі теж не завадить дослідити вміст книжкових полиць. Може, їй вдасться знайти якийсь підручник з основ магії? Магічна складова цього світу залишалася поки що для Поліни незбагненною. Але їй конче потрібно було якомога швидше в усьому розібратися. Усі події, що з нею відбуваються, так чи інакше пов'язані з магією. Дивна скринька з секретом, відновлена обручка, сфера-артефакт, що розсипалася в пил. Що це все означає? Як це все працює? Потрібно знати відповіді на ці питання, щоб вижити в цьому світі та благополучно повернутися додому.

Коли Глорі завела Поліну в бібліотеку Тайлера, її спіткало розчарування. Це для Кульбабки три стелажі з книгами здалися цілим незвіданим світом, а Поліна-то, правду кажучи, чекала більшого. Вона ретельно вивчила корінці фоліантів і не знайшла нічого корисного для себе. Жодна з книг не містила у своїй назві слово "магія". Довелося задовольнятися товстим томом, на обкладинці якого значилося: «Життєпис пресвітлого старця-самітника Віларія». Може, цей старець був чарівником і в книзі є хоча б кілька слів про магію?

Весь вечір Поліна билася над старим талмудом. Гортала сторінки у пошуках потрібної інформації і нічого не знаходила. А якщо і знаходила, то нічого не розуміла. Коли ти народився і виріс у немагічному світі, складно переналаштувати свій мозок так, щоб вникнути в магічні закони, що не піддаються логіці.

Вона відклала книгу. Вирішила спробувати інший підхід — експериментальний. У Поліни є унікальна річ — скринька. Не треба бути магом, щоб здогадатися — це сильний артефакт. Він здатний переміщувати з одного місця в інше. Аби ж тільки зрозуміти як і куди. А що як за допомогою нього можна перенестися в земний світ?

Поліна дістала скриньку з саквояжу, сіла в крісло і почала крутити її в руках. План був такий: спробувати відкрити кришку, і якщо вдасться, діяти за обставинами. Цього разу Поля одягнена пристойно, тому навіть якщо її помітить якийсь чоловік, то конфузу не станеться. Але краще, звичайно, залишитися ніким непоміченою. У разі найменшої небезпеки Поліна моментально закриє скриньку і опиниться у своїх покоях у цьому кріслі.

План Полі подобався. Але було одне "але" — кришка не піддавалася, що б Поліна не робила. У неї вже навіть промайнув здогад, що скринька спрацьовує лише вночі в один і той же час. Залишалося цей здогад перевірити. Минулого разу, коли кришка піддалася, було близько трьох. Поля пам'ятала, що годинник на міській ратуші якраз пробив три рази. Мабуть, доведеться і цього разу чекати середини ночі.

Поліна не стала лягати. Так і залишилася сидіти у кріслі. Розмірковувала про те, що робити, якщо їй не вдасться розгадати секрет скриньки. До кого звернутися по допомогу? Їй потрібен сильний маг. На даний момент вона знала лише одного такого — Ізіаля. Він, звичайно, дуже дивна і неоднозначна людина. Зате не ставить зайвих питань. Може, спробувати дізнатися секрет скриньки в нього? Минулого разу він охоче їй допоміг. Можливо, допоможе ще раз. Образ підпільного мага сплив у голові. Його багатозначний погляд. Його посмішка з потаємним змістом.

Поля й не помітила, як поступово думки почали ставати в'язкими, тягучими, неповороткими. Очі злипалися. Давалося взнаки, що минулої ночі вдалося поспати лише кілька годин. І саме на межі між сном та дійсністю сталося те, чого Поліна так чекала — кришка скриньки відкрилася.

Неприємні відчуття накотили хвилею як і минулого разу — моторошний нестерпний свист у вухах, перламутрові кола перед очима, запаморочення, нудота, ломота. Тільки панічного жаху, який тоді скував Поліну, тепер не було. Вона вже знала, що це все швидко закінчиться.