Розділ 15. Має бути вихід!

Ферміль нетерпляче дивився на Поліну, а вона гарячково міркувала, як вчинити. Якщо вона зніме рукавичку, секретар, напевно, помітить, що обручки немає. Це загрожує грандіозним скандалом. Тайлер розірве заручини, і Поліна з Глорі залишаться без засобів для існування. Як вони виживатимуть?

Поля не належала до тих жінок, яким подобалося залежати від чоловіка, хто боявся, що не зможе сам себе утримувати. Коли вони з Микитою розлучилися, вона відхрестилася від будь-якої його «турботи» постскриптум. Повернулася у свою однокімнатну квартиру. Почала з нуля. Подруги радили вимагати від нього щомісячних відрахувань. Він і сам запропонував допомагати спочатку. Але Поля відмовилася від його подачок. Їй принизливо було брати в нього гроші. Начебто це були відкупні за те, що зрадив. Вона чудово впоралася сама. Працювала в центрі раннього розвитку, де навчала п'ятирічних дітей англійської. Вела кілька груп, підміняла колег. Вечорами підробляла репетитором. Їй подобалася матеріальна свобода та незалежність… Але це було в земному світі. Тут, у іншому світі, кому потрібна її англійська? Полю навіть гувернанткою навряд чи візьмуть. Хто підпустить до дітей ту, кого спіймали на використанні забороненої магії? Хто взагалі захоче брати на роботу винуватицю великого скандалу? Хіба Ізіаль, маг-ювелір, якого не хвилює репутація.

Поліна спіймала себе на думці, що переживає більше не за себе, а за Глорі. Знає малечу зовсім недовго, але вже прикипіла до неї. Не хочеться, щоб вона знову страждала. І так сьорбнула байдужості оточуючих, злиднів і безрадісного життя. У її ніжному віці. Дівчинці потрібні хороші педагоги. Потрібно надолужити втрачене…

— Елайзо, — вирвав з роздумів Ферміль. Він поки що зберігав спокій, говорив м'яко і поблажливо, — чому ви розгубилися? Раніше не доводилося проходити перевірку на сфері Гольца? Не турбуйтеся, це абсолютно безболісно.

Інтонації секретаря видавали, що він бачить у Полі юну дурненьку панянку. Хоча чому дивуватися? Вона і виглядає, як юна дурненька панянка. Просто поки що не звикла до нового образу. Але, може, це і на краще, що її сприймають наївним дівчам? Може, варто зіграти на цьому? Поліна, звичайно, чудово розчула, що її просили прикласти до сфери праву долоню. Але юним дівам властиво бути неуважними.

Поля почала стягувати рукавичку з лівої руки, подумки схрестивши пальці, щоб Ферміль не помітив. Але секретар виявився уважним.

— Елайзо, до сфери Гольца потрібно прикладати праву долоню, — як малій дитині повторив він.

— Я шульга, пане Фермілю, — пішла Поліна на нову хитрість.

— Це не важливо. Для перевірки на сфері потрібна саме права рука. Ну, — у секретаря вже почав уриватися терпець.

Поля повільно потягнула праву рукавичку. Більше імітувала, аніж насправді намагалася зняти. У голові билася думка: має бути якийсь вихід. Повинен бути! Ферміль свердлив її поглядом, але раптом перевів його кудись управо в бік дверей. Поліна зрозуміла, що хтось увійшов до кімнати. Секретар підскочив на ноги та схилився. Вона вже знала, кого тут так улесливо вітають — короля.

— Ваша Величносте, пані Елайза прибула на аудієнцію. Я проводжу перевірку на сфері Гольца, — відзвітував Ферміль. — За кілька хвилин буду готовий провести її до вашого кабінету.

— Я почекаю, поки ви закінчите перевірку, і сам проведу пані Елайзу, — Поля спиною відчувала, що король стоїть досить близько. І хоч не могла бачити його обличчя, але підозрювала, що він дивиться досить уважно.

Ну от, тепер ще хтось побачить, що Полина не має обручки. Що ж робити? Ну, спершу, як мінімум, реверанс. Вона розвернулася до короля обличчям і в першу секунду навіть здивувалася, що він справді стоїть надто близько. Кремезний. Сильний. Грізний. Владний. Від нього випромінювалася енергія, яка відчувалася фізично. Будь Поля і справді вісімнадцятирічною дівчиною, могла б зомліти від надлишку емоцій… Точно! Втратити свідомість! Це вихід! Її вважають надто чутливою через молодий вік і нестабільну психіку, тож не варто їх розчаровувати. Вона зібрала всю свою акторську майстерність, щоб зобразити непритомність — закотила очі і розслабила коліна, щоб впасти, як підкошена, на підлогу.