Епілог. По-лаамарійськи…

Сніжана роздавала вказівки працівникам, які заносили меблі до її нового кабінету. Вона намагалася все передбачити. Приміщення мало виглядати по-сучасному. Чистота, акуратність, стерильність, але водночас має бути затишно. Останніми до кабінету занесли три великі горщики з живими рослинами. Але це ще не все. Для маленьких пацієнтів Сніжана наказала організувати куточок з іграшками та яскравими картинками.

— Всі антисептики я розклала в третій шафці, а трав'яні настоянки — в четвертій, — з військовою чіткістю відзвітувала Бель, яка допомагала з переїздом.

Найсерйозніша і найвідповідальніша дівчина, яких тільки Сніжані доводилося бачити. А ще найкраща подруга та троюрідна сестра. Одна з небагатьох представниць роду Магвайр-л'Арата, яких Сніжані вдалося відшукати протягом року, проведеного в Лангоборі.

Бель з дитинства мріяла стати цілителем, і Сніжана з величезною радістю взяла її собі в учениці. Вона була сама допитливість та старанність. Та й упертості з завзятістю їй не позичати. Що вдієш? Такі вони — лаамарійки.

Тельмар заглянув перевірити, як ідуть справи, коли вже майже все було готове.

— І хто тільки вбив у ваші юні голови, що кабінет цілителя треба перетворювати на ліс? — пробурчав він беззлобно, кинувши погляд на рослини.

Прискіпливість — це єдине, що залишилося від колишнього Тельмара. Тепер він був солідним чоловіком з охайною зачіскою. Його темне волосся до плечей було зібране в хвіст. Він обзавівся ціпком — виключно для солідності. Хода його перестала бути невпевненою та човгаючою. І що найголовніше — його постава стала статною — жодного горба.

Спина розпрямилася не за один день. Це відбувалося поступово. Після того, як з його плечей спав тягар провини за трагедію за участю кобри, чорна еола в його горбу почала розсмоктуватися. Не без допомоги цілющих сеансів Сніжани, звичайно. Але головну роль зіграла Крапля Захра. Родовий артефакт створив справжнє диво у лікуванні Тельмара.

Після чудового зцілення Тельмар зробився франтом. Став одягатися модно і несподівано для самого себе став предметом зітхань світських жіночок. Півроку тому у нього стався пристрасний роман з однією гарненькою незаміжньою леді, який закінчився весіллям. А тепер щаслива родина чекає дитину.

Родовий артефакт Сніжани теж виявився наділеним силою. Тому Демір свого часу і полював на нього. Сподівався, що сила артефакту вилікує його дочку. У дівчинки були серйозні каліцтва. Сніжана взялася вести її. Сама спершу не вірила, що вдасться допомогти. Але їй так хотілося, щоб ця чудова дівчинка з великими сумними карими очима отримала шанс на нормальне життя. Перші місяці лікування поліпшення були ледь помітні, але Сніжана не здавалася, і зараз маля повністю одужало.

Сніжана навчилася користуватися родовим артефактом, не надягаючи його на шию. Але її постійно турбувала думка, що Крапля Арата магічно зведена — налаштована перенести в земний світ, як тільки опиниться на шиї Сніжани. Вона давно вирішила, що її дім тут. Ну і навіщо їй, скажіть на милість, ризик одного разу випадково зникнути звідси? Одного дня Сніжана попросила Мерфіля, щоб він організував їй зустріч з Йоханнесом. Той на її прохання провів зворотний ритуал. І з того часу Крапля Арата постійно красується на шиї Сніжани. До речі, Йоханнес тепер не послушник. Він залишив братство і вступив до магічної академії. Подейкують, що він став найкращим учнем і водночас призвідником найнеймовірніших студентських витівок. Кажуть, по ньому сохне добра половина адепток академії.

— Флакони з зіллями для загоєння розставила в п'ятій шафці, — висмикнула з задумливості Бель.

Сніжана обвела поглядом кабінет і залишилася задоволена. Саме про такий вона й мріяла. Все готове, щоб завтра розпочати прийом.

У Сніжани та Бель вже склалася маленька традиція — після закінчення робочого дня вони влаштовувалися на балконі для невеликого чаювання. Така собі некваплива нарада з обговоренням найактуальніших тем. Сніжана вже хотіла розпорядитися, щоб прислуга як завжди накрила столик на двох, але Бель, трохи зніяковівши, попросилася піти раніше.

Сніжана бачила, що сестра хоче поділитися якоюсь новиною, яка викликає у неї сильне хвилювання. А оскільки у незворушної Бель рідко щось могло викликати хвилювання, відразу стало зрозуміло, що мова про щось вкрай важливе.

Дуже тихо, ніби тут, у порожньому кабінеті, їх може почути ще хтось, вона прошепотіла:

— Його Високість запросив мене сьогодні ввечері на кінну прогулянку.

Після чого залилася рум'янцем. І це Бель, яка взагалі ніколи не червоніє! То був уже не перший знак уваги від Твінсена. Сніжана бачила їх кілька разів, під час прогулянок парком. Цей нескінченно привабливий зухвалець і красень, звичайно, вже закрутив голову сестрі. І це Бель, яка, між іншим, сама серйозність і ніколи не втрачає розум!

— Мені здається, я йому подобаюся, — ще тихіше прошепотіла сестра і зовсім уже на межі чутності додала: — Вчора на прогулянці він мене поцілував. Я думала, помру.

І це Бель, яка, до речі, не померла, навіть коли на неї в дитинстві напав вовк!

— Я дала йому за це ляпаса, — зізналася вона.

— Це дуже по-лаамарійськи, — не витримала і таки засміялася Сніжана.

— Думала, що він накаже мене стратити. А він знову запросив на прогулянку.

Твінсен може бути наполегливим.

Сестра пішла, а Сніжана ще кілька хвилин усміхалася. Завтра відкривається фестиваль наречених, але їй здається це формальність. Вона вже знала, кого вибере Твінсен.

До речі, про кінні прогулянки. Сніжана і сама не відмовилася б проїхатися верхи разом із чоловіком. Це так романтично. Шкода, дехто виявився страшним панікером і, щойно дізнався, що Сніжана вагітна, перестав запрошувати на кінні прогулянки.

Ай, та і добре. Не потрібні їй ніякі катання у сідлі. Немає нічого прекраснішого, ніж просто бути з коханим чоловіком поруч, бачити в його очах щастя, засинати в його обіймах солодко і безтурботно і прокидатися від його дихання, що лоскоче твою шкіру…