Розділ 68. Не вчасно

Сніжана так самозабутньо віддалася хмільним відчуттям, що не одразу усвідомила, що сталося. Відчула, як Крайдан відсторонюється від неї та закриває своєю спиною. Від кого? Залишившись без його ласок, вона вмить протверезіла.

На порозі покоїв стояв принц із великим букетом екзотичних квітів. Фарба зійшла з його обличчя прямо на очах, дихання стало важким. Його погляд застиг, зафіксувався на одній точці. Квіти посипалися на підлогу. Він різко розвернувся і вийшов.

У Сніжани похололо в грудях. Весь жах того, що сталося, одним махом навалився на неї, пристукнув миттєвим усвідомленням того, які можуть бути наслідки. Вона відвернулася до вікна і мерщій стала застібатися. Каяття давило у скронях і палило щоки рум'янцем.

— Пробач, — почула голос Крайдана, що дзвенів напруженням. — Я не мав права давати волю своїм бажанням.

Це Сніжані треба вибачатися. Чому не зупинила магістра? Вона хотіла йому сказати, що шкодує. Але підходящі слова не спадали на думку, а губи ніби закам’яніли.

— Залишайся тут. Мені треба поговорити з принцом.

Крайдан вийшов із покоїв. Сніжана знала, що Магістр хоче її захистити. Візьме всю провину на себе. Спробує переконати Твінсена не розголошувати те, що побачив.

Ноги не тримали — Сніжана сіла у крісло та відкинулася на спинку. Щоки все дужче й дужче палило. Навіть зараз, коли так мучило каяття, Сніжана згадувала поцілунки Крайдана замість того, щоб думати про наслідки свого божевілля.

Він повернувся досить швидко. Не став зачиняти за собою двері, наче не довіряв собі. Ніби боявся, що варто їм залишитися наодинці, він продовжить з того моменту, на якому їх перервали.

Сніжані краще було б залишатися в кріслі, але вона піднялася назустріч Крайдану.

— Твінсен не розголошуватиме того, що побачив, — сказав він, не доходячи до Сніжани кількох кроків.

Їй треба було напевно дивитися в підлогу, але вона дивилася йому прямо в очі. І він дивився. Вона відчула, що вони обоє в глибині душі не шкодували про те, що сталося. Проте Крайдан ще раз вибачився.

— Я докоряю собі за нестриманість. Вибач.

— Я теж…

— Не вибачайся, — перебив він її різко. — У тому, що сталося, лише моя провина. Буду відвертий з тобою. Я давно цього хотів. Мабуть, з того моменту, як побачив уперше. Ще ніколи не зустрічав таку жінку. Сильну. Наполегливу. Зухвалу. Вродливу. Твої безстрашні сині очі щось зробили зі мною. Ніколи не думав, що почуття до жінки можуть бути такими глибокими. Ніколи не знав, що здатний так сильно покохати. Я хотів приховувати свої почуття, бо не мав на них права. Але більше я не відчуваю обов'язку перед дружиною. А мене з нею пов'язувало лише це — обов'язок. Я повинен поставити у цьому питанні крапку. Розірвати стосунки, які давно стали формальністю. І лише тоді я отримаю право на свої почуття та право завоювати тебе.

Він уже завоював. Але Сніжана цього не сказала. У неї вибило все повітря з легень. Його зізнання, вимовлене з щирістю, що вбиває, по-чоловічому безжально прямо, позбавило її здатності говорити.

— Я повернуся за два дні і почну підкорювати тебе, — пролунало трохи з погрозою. — Я буду наполегливий.

Він зробив крок уперед, але різко зупинився.

— Бережи себе, моя північнице.

Слова прозвучали ніжно, як прощальний поцілунок. Крайдан розвернувся і вийшов з її покоїв.

Сірий Кардинал відкрив невеликий саквояж, де зберігав найцінніше — найрідкісніші північні зілля. Він збирав їх довгі роки. Витратив цілий статок, щоб здобути ці кілька флаконів. Більшість із них уже були порожні, в інших рідина хлюпала на денці.

Він узяв до рук посудину з каламутною бузковою субстанцією — зілля забуття. Залишилося всього кілька крапель. Чи вистачить цього, щоб стерти з пам’яті Альміри кілька місяців життя? Сірий Кардинал боявся, що ні. А якщо зілля виявиться замало, вона може видати Крайдану, для кого вона викрала Намисто Дару. Не можна було ризикувати. Хотілося уникнути жертв, але, на жаль, його черговий задум знову спрацював зі збоєм. Сірий Кардинал розраховував, що Магістра з північницею застане сам король, вже був запущений хитрий план, завдяки якому Арттерик мав опинитися у потрібний час у потрібному місці. Але раптом втрутився принц — з'явився в покоях північниці і сполохав парочку на півдорозі.

Спочатку Сірий Кардинал вважав, що так буде навіть краще. Задіте самолюбство принца змусить його влаштувати грандіозний скандал. Але скандалу не було. Може, Твінсен просто чекає відповідного моменту, щоб помститися якомога болючіше? Може, влаштує сварку з північницею прилюдно, на черговому заході фестивалю? Імовірно так і буде. І Сірий Кардинал чекав цього моменту з неприхованою зловтіхою. Однак чекати і нічого не робити він не міг. Крайдан повірив, що його любовні пригоди залишилися без наслідків, і, напевно, на світанку поїде до дружини з'ясовувати стосунки. Сірому Кардиналу треба його випередити.

Він повернув зілля забуття назад у саквояж, а замість нього вийняв пляшечку з прозорою як сльоза рідиною. Ця прозорість оманлива. Вона закриє Альміра рота назавжди. Цю ємність він передасть своїй людині і відправить її негайно до гірського монастиря до Альміри. Якщо посланець усе зробить правильно, то в раптовій смерті дружини Крайдана можна буде звинуватити самого Крайдана. Мотив очевидний — прибрав дружину, щоб розчистити дорогу для нових стосунків. Скандал про його зв'язок із північницею буде якраз до речі.

Сніжана провела безсонну ніч. Тривожні думки не давали спокою. Твінсен, напевно, затаїв образу. Вона здогадувалась, наскільки болючим стало для принца те, що він побачив. Уражене самолюбство може взяти гору над благородством, і Твінсен почне мститися. Сніжана боялася не за себе. Чим їй загрожує скандал? Її виженуть з фестивалю наречених — от і все. Не рубають тут голови за заборонені любовні пригоди. А ось для Крайдана його імпульсивний порив може призвести до краху кар'єри. Король позбавить його всіх титулів і відішле кудись подалі.

Сніжана піднялася на світанку, швидко привела себе до ладу і вирішила провести розвідку боєм — дізнатися, чи стався витік інформації, чи стало відомо при дворі про вчорашній інцидент. А в кого можна поживитись свіжими чутками? У Ларітти. Та завжди в курсі всього.