Розділ 57. Перша лекція

З самого ранку всім дівчатам-учасницям фестивалю оголосили, що намічений на сьогодні пікнік із рухливими іграми переноситься через погану погоду. Замість нього ввечері на учасниць та гостей фестивалю чекає театральна вистава.

Сніжана не помітила, щоб на небі згущалися хмари. Але королівським синоптикам видніше. Її влаштовувало, що весь день звільнився — саме час зайнятися вирішенням своїх питань. І першочергово — розібратися з подарунком матері Брайза. Сніжані всю ніч не давала спокою думка: жива магічна сила Краплі Захра чи втрачена через те, що представник роду розлучився з артефактом недобровільно.

Найрозумнішим було вирушити до бібліотеки та спробувати знайти інформацію про рід, якому належала Крапля Захра. Шукати, звісно, буде нелегко. Бібліотека — це не веб-браузер — не видасть тобі будь-яку інформацію, як тільки набереш пошуковий запит. Єдина зачіпка, яка спала на думку Сніжані — це те, що рід, який володів Краплею Захра, мав називатися чогось-там-Захра. За аналогією з назвою роду Магвайр-л'Арата, який володів краплею Арата.

Сніжана вже йшла коридорами палацу у бік королівської бібліотеки, але на півдорозі передумала. Скільки в неї займе часу знайти в товстих історичних фоліантах хоча б згадку про рід чогось-там-Захра? І чи буде там інформація про родовий артефакт? А звертатися по допомогу до бібліотекаря — лише викликати непотрібні підозри. Якщо вже й просити допомоги, то в тієї єдиної людини, якій Сніжана довіряла беззастережно.

Вона зупинила лакея, що проходив повз, і дала завдання відшукати Крайдана.

— Передайте Магістрові, що підопічна просить про зустріч.

Поки чекала Крайдана, тисячу разів нагадала собі, що дала обіцянку бути з ним досить відстороненою. Дивитиметься на нього і бачитиме когось на зразок… професора Черняка. Ставитиметься до нього як до наставника, як до старшого товариша, у крайньому випадку, як до старшого брата, але не як до чоловіка, про поцілунки якого мрієш. Що взагалі вчора найшло на Сніжану?

Крайдан з'явився в її покоях трохи стривожений:

— Щось сталося?

"Черняк", — нагадала собі Сніжана, хоча побачити в Магістрі професора хірургії виявилося не так і легко. Подібність була лише в тому, що вони обидва грізні та кремезні. Проте Черняк був лисий та уїдливий. А Крайдан не обділений густою шевелюрою та дбайливий.

— Ні. Нічого не сталося, — поспішила заспокоїти Магістра Сніжана.

Вона щільно зачинила за ним двері.

— Хочу довірити вам одну таємницю. Не мою.

Сніжана не стала брати з Крайдана обіцянку мовчати. Вона й так була у ньому впевнена. Вони сіли в крісла навпроти одне одного, і Сніжана розповіла про артефакт, який несподівано потрапив їй до рук.

— Це просто прикраса, — виніс вердикт Крайдан, коли вона показала йому Краплю Захра.

— Я так і думала.

Виходить, Сніжанин здогад був правильним. Артефакт забрали у власника силою.

— А як ви зрозуміли, що артефакт мертвий?

— Він не має магічного блиску.

Здається, Сніжана здогадувалася, що має на увазі Крайдан. Її Крапля Арата справді виглядала яскравішою. Крапля Захра здавалася трохи тьмянішою — ніби вона недостатньо добре відполірована. Треба б навчитися відрізняти магічне від немагічного ось так само як Крайдан — лише побіжно глянувши.

— У манускрипті, який додавався до артефакту, було написано, що якщо Краплю забрати силою, вона втрачає магічні властивості. І може їх повернути, лише якщо знову потрапить до представника роду, — Сніжана простягнула Крайдану пожовклий аркуш, щоб він теж мав можливість прочитати стародавні записи. — Ви щось чули про рід, який володів Краплею Захра?

— Дідрей-л'Захра. Колись це був досить відомий та впливовий північний рід. Але серед його представників було багато бунтівників. Вони зазнавали нещадних гонінь. Вважається, що на даний момент нікого з цього роду не залишилося…

— …тільки їхній загублений артефакт, — Сніжані стало сумно.

Яка абсурдна жорстока ворожнеча близьких по суті народів, скільки безглуздих жертв, скільки на віки неприязні і злості, що в'їлися в людей.

Крайдан повернув Сніжані артефакт. Вона відвернулася, щоб розстебнути блузку і сховати Краплю в потайній кишені бюстьє. Якщо представників роду Дідрей-л'Захра більше не лишилося, то артефакт уже ніколи не поверне свою магічну силу — він навіки перетворився на звичайну біжутерію. Але все одно показувати його нікому не можна — це може викликати купу непотрібних питань.

Поки ховала Краплю Захра, Сніжана згадала, як на другу Краплю, яка теж зберігалася в потайній кишені, полював Демір. Тепер вона розуміла, чому він навіть не намагався відібрати артефакт — його ціль була переконати Сніжану віддати Краплю добровільно. Вона ще не розповідала Крайдану про той інцидент. Але, схоже, саме час.

Магістр слухав розповідь, і ставав дедалі більш похмурим.

— Ти повелася дуже мудро і обережно, — похвалив, коли Сніжана закінчила. — Стережися Деміра і надалі.

Після чого сказав, що в нього з'явилися термінові справи і пішов.

Сніжана вийшла з покоїв практично слідом за ним. Якщо вже сьогодні видався вільний день, треба було скористатися нагодою — навідатися до Тельмара і наполягти, щоб він почав навчання. Вона не забула, що то був наказ короля. А давати привід Його Величності для гніву не хотілося. І так Сніжану не полишало відчуття, що її будь-якої миті можуть викликати до Арттерика, і він влаштує їй рознос за те, що спровокувала демарш Твінсена на вчорашньому балі.

Сніжана знайшла Тельмара у його кабінеті. Пацієнтів поки не було — цілитель розпочинав прийом придворних у другій половині дня. Він зустрів Сніжану вже звично непривітно — побурчав, що вона відволікає його від важливих справ. Але Сніжана була налаштована рішуче і навіть погрожувала, що поскаржиться королю, хоч це, звичайно, був чистий блеф.

— Гаразд, — проскрипів Тельмар. — Приділятиму тобі по годині на день. Сідай, — чомусь поступився їй місцем за своїм письмовим столом.

Сніжана внутрішньо засяяла, і сіла за стіл, як за парту, демонстративно склавши руки як роблять старанні першокласники. Тельмар же заходився ходити перед нею туди-сюди, заклавши руки за спину, що з його горбом виглядало досить комічно.