Розділ 55. Всесвітній закон балансу

Сніжана ледве встигала за блазнем, який рухався швидко і пластично, як кіт.

— Куди ми? — спитала захекано, коли вони повернули в черговий коридор.

— Ти чула про всесвітній закон балансу, прекрасна Анабель? — з багатозначною усмішкою відповів Мерфіль запитанням на запитання.

І чому Сніжана так довірливо йде за цим пройдисвітом, який розмовляє загадками? Хто знає, чи всі жарти у його арсеналі добрі?

Мерфіль пірнув у темне вузьке відгалуження. Сніжана шмигнула за ним. От цікаво — логіка говорила, що коли погано знаєш людину, не варто беззастережно брати участь у її авантюрах. Проте інтуїція заспокоювала: блазню можна довіряти. А інтуїція останнім часом Сніжану жодного разу не підвела.

— Що ще за всесвітній закон балансу? — поцікавилася вона.

— Ми сіємо то добро, то зло. І ми ж пожинаємо сходи.

Це, треба розуміти, Мерфіль про ефект бумеранга: отруїв комусь життя — чекай на відповідь? Сніжана так одразу не могла пригадати, кому вже встигла насолити. Може, мова про принца та його образу на те, що знехтувала його подарунком?

Блазень зупинився біля невеликих дверей у кінці коридору.

— Тут на тебе чекають.

Ще була можливість повернутися назад, але Сніжана зробила протилежне — зайшла всередину. Це виявилася невелика комірчина — можливо, якесь службове приміщення. Було настільки темно, що Сніжана не могла розгледіти, що за предмети стоять на полицях і під ногами. Схоже, відра, скребки та мітли. Справді, підсобка. Мабуть, навряд тут Сніжану чекає принц, щоб помститися за недооцінений подарунок.

На підтвердження цієї думки від стіни відокремилася жіноча тінь.

— Вибачте, що покликала вас до кімнати прислуги, — тінь підійшла, і Сніжана одразу впізнала в ній матір хлопчика, якому вона робила штучне дихання. Важко забути ці очі на пів обличчя. — Я не хотіла, щоб хтось дізнався, що ми зустрічалися, — пояснила вона трохи винувато, — мій чоловік не схвалив би цього…

Жінка взяла Сніжану за руку:

— Ви ж не розповісте про нашу зустріч?

— Звичайно ні.

Найменше Сніжані хотілося створювати неприємності цій бідолашній матері, дитина якої ледь не загинула.

— Я хотіла подякувати вам, — у величезних очах затремтіли сльозинки. — Якби не ви, мій малюк би помер. Тоді б і моє життя втратило сенс.

Жінка засунула руку за пазуху і вийняла шкіряний мішечок.

— Ось, візьміть, — вклала його Сніжані в долоню.

У голові промайнула думка, що у мішечку гроші.

— Ні, що ви, не треба, — спробувала відмовитися Сніжана.

— Візьміть, — слова пролунали, як благання. — Тут артефакт. Особливий — з Півночі, — додала жінка, понизивши голос до шепоту. — Я купила його на чорному ринку, коли Брайз захворів. Він коштував великих грошей. Я сподівалася, що він допоможе. Але ні, моєму малюку ставало тільки гірше. Напевно, це тому, що я неправильно зрозуміла слова з манускрипту, який додавався до артефакту, і щось робила не так, або ж артефакт діє лише в руках вихідців з півночі. Візьміть, — знову попросила вона. — Мені так хочеться вам віддячити.

— Я не можу прийняти такий дорогий подарунок.

Сніжана навіть приблизно не могла уявити, скільки може коштувати така унікальна та, схоже, напівлегальна річ.

— Візьміть. Вам це потрібніше, — жінка рвучко обняла Сніжану. Гарячі сльози текли по її щокам. — Я така вдячна вам. Дивлюся, як усміхається мій малюк, і згадую вас.

— Дякую, — Сніжана прийняла подарунок. Ніжно провела рукою по волоссю жінки. — Із Брайзом все буде добре, — запевнила гаряче.

Вони кілька хвилин стояли обнявшись. Потім Сніжана відсторонилася. Якщо мати Брайза хоче, щоб їхня зустріч залишилася в таємниці, краще буде якнайшвидше розійтися.

— Нехай все-Творець береже вас, — прошепотіла їй жінка на прощання і повторила прохання нікому не розповідати про зустріч і подарунок.

Сніжана вийшла з комірчини і виявила, що Мерфіль чекає її біля дверей. Мабуть, підстрахував. Говорячи земною мовою — стояв на шухері. Дивний милий кумедний мудрий. Тепер Сніжана зрозуміла, на що він натякав, коли проводжав на зустріч. Всесвітній закон балансу — це не зовсім закон бумеранга. Це не про те, що до тебе повернеться посіяне тобою зло. Добро теж іноді повертається.

— Куди провести тебе, прекрасна Анабель? — відважив Мерфіль жартівливий уклін.

— До моїх покоїв, дякую.

Повертатися на бал із мішечком у руках було б нерозумно. Треба подивитися, що в ньому, і придумати, куди сховати. А вже потім йти до бальної зали. Хоча, враховуючи, що король і принц захід покинули, мабуть, не буде порушенням етикету, і Сніжані більше там не показуватися.

Коли Мерфіль довів її до дверей покоїв, вона попросила його навідатися до бальної зали і попередити Крайдана, що пішла до себе і більше на бал не повернеться.

Роздивлятися подарунок вирішила у ванній кімнаті. Замкнулася там і акуратно розкрила мішечок. Виявила в ньому і артефакт, і вчетверо складений аркуш-манускрипт. Останній зацікавив навіть більше, ніж артефакт — адже це, наскільки зрозуміла Сніжана, фактично інструкція із застосування. Саме таких знань їй і бракувало — опису, як працюють північні артефакти. Але вивчати записи Сніжана вирішила трохи згодом. Спершу почала розглядати сам артефакт. Він виявився крихітним кулоном. Тут всі артефакти зроблені у вигляді жіночих прикрас? Кулон нагадував Краплю Арата, тільки за розміром був втричі менший. Прозорий, трохи зелений кристал у вигляді краплі, обрамлений сріблястим металом.

Сніжана хвилин п'ять крутила його в руках — вивчала під різними кутами. Нічого особливого не розгледіла. Ну і куди його сховати? Не довго думаючи відправила кулон у потайну кишеню бюстьє — туди, де вже лежала Крапля Арата.

Тепер можна було зайнятися манускриптом. Читати рукопис влаштувалася у кріслі. Від пожовклого від часу аркуша віяло таємничістю. Перші кілька фраз заворожили. Артефакти у формі краплі вважалися одними з найдавніших — вони з давніх давен належали північним родам. Крім того, їх вважали одними з найсильніших. Причому чим більший кристал, тим більша і його сила. Сила кристала полягала у здатності керувати потоками магічної енергії. У манускрипті називалося три види енергій: життєва, любовна та родова. Перші дві були більш-менш зрозумілі. Краплі могли насилати хвороби та зцілювати від них, і могли викликати чи забирати любовні почуття, а що таке родова енергія, Сніжана не зовсім зрозуміла.