Розділ 20. Більше ніхто

У Магістра в очах темніло від гніву. Але сердився більше не на північницю — на себе. Ця діва, не схожа на жодну, яку досі зустрічав, змусила втратити над собою контроль. Адже він навіть не відразу помітив на її шиї Краплю Арата. Коли ж північниця почала розстібати гачки на блузі, в ньому мимоволі, різко, в одну мить, спалахнуло гостре тілесне бажання. Він знав, що вона не збиралася його спокушати. З такою холодною рішучістю, що застигла в її вбивчо гарних синіх очах, не спокушають. Вона задумала щось інше. Він не знав що, але кров у його жилах скипала. Крайдан засоромився своїх бажань та помислів. Придушив їх, нещадно докоряючи собі, що дав волю низьким думкам.

А потім вона розкрила блузу, і він побачив це диявольське червоне мереживо, що ніжно обтягнуло її спокусливі дівочі груди. І бажання накотило новою хвилею. Вона щось казала. Зухвало, відчайдушно. Він слухав, але не чув — болісно боровся з собою. Минуло кілька хвилин, перш ніж він помітив магічний блиск Краплі Арата. І ось тут остаточно втратив контроль. Звідки у північниці цей артефакт? Невже перед ним представниця опального роду Магвайр-л'Арата? Він важко відновив подих, щоб повторити питання, карбуючи кожне слово:

— Звідки. Це. У тебе?

Сніжана бачила, що Магістр чекає негайної відповіді. Його інтонація, його погляд — все говорило про те, що кулон, який він помітив на її шиї, дуже особливий. Відразу згадалося, якою неадекватною була реакція послушниць, коли вона переодягалася. Тоді Сніжана вирішила, що сестер здивувала її білизна, але тепер розуміла: не стільки вона, як прикраса. Що з нею не так? Імовірно, у цьому світі є щось схоже. Можливо якийсь артефакт. Тепер її ще й у злодійки запишуть. Що ж відповісти Крайдану? Якщо він не повірив у її походження з іншого світу, то хіба повірить, що кулон якраз звідти — з рідного світу Сніжани?

Магістр продовжував стискати зап'ястя, чекаючи відповіді.

— Я знайшла кулон в обителі, — незграбно збрехала вона. — Мабуть, хтось впустив.

— Правду! — прогарчав Крайдан, смикнувши Сніжану на себе.

У цей момент вона раптом теж розлютилася. Та скільки можна?! Розпач та гнів змішалися у гримучу суміш.

— Вимагаєте правди?! — пропалила Магістра поглядом. — Хочете, щоб я відкрилася, але не вірите жодному слову! Запитуєте, чи потрібна мені допомога? Так, потрібна! Це вбрання послушниці — все, що маю. Мені нікуди йти, я нічого не знаю про ваш світ. Я тут віч-на-віч з невідомістю. Але я впораюся і без вас. У рідному світі я цілителька. Лікар, як у нас кажуть. Мене навчили стійкості, навчили не піддаватися паніці. Я вмію рятувати інших. І себе врятую! Відпустіть нарешті! — висмикнула вона руку. — Я йду.

Крайдан одразу розтиснув пальці. Сніжана почала застібати гачечки на блузі. Але він знову не дав. Відвів край блузи убік і повільно провів великим пальцем по краю мережива бюстгальтера. Несподівано ніжний дотик обпік.

— Як ти це назвала? Еластан? — Тембр його голосу невловимо змінився. Невже більше не сердиться?

— Віскоза з додаванням еластану.

Начебто ці слова йому про щось скажуть.

Він прибрав руку і відкинувся на спинку стільця, даючи можливість застебнутись. На цей раз Сніжана задіяла всі гачки — до самого підборіддя. Коли закінчила, підвелася на ноги.

— Сядь, — м'яко скомандував Крайдан. — Я тобі вірю. Хоча це дуже важко. Не розумію, як ти потрапила сюди. Ритуал послушника ні до чого. Я знаю лише одну людину, здатну переміщати між світами. Але він не став би цього робити.

— Чому?

— Задіяти таку серйозну магію можна лише з дозволу короля. Але Його Величність ніколи не дозволить такого. Сильний сплеск магії може зашкодити як одному, так і іншому світу.

Що могла відповісти Сніжана? Коли Магістр, якого вважають одним з найсильніших магів, не знає, як так вийшло — вона тим більше. Але її дуже зацікавила інформація про те, що в цьому світі є людина, здатна повернути її додому. І хай на це потрібен дозвіл короля, але це хоч якесь світло в кінці тунелю.

— Хто цей маг, який володіє магією переміщення? — у глибині душі теплилася надія, що ним виявиться сам Крайдан.

— Ти вже мала можливість познайомитися з ним — це Магістр Демір.

От халепа! Хай би не Крайдан, хай хтось інший, але тільки не цей невдячний тип, який підозрює Сніжану у лиходійстві після того, як вона врятувала йому життя.

— Демір — це зараз не найголовніша твоя проблема, — похитав головою Крайдан, помітивши, як Сніжана скривилася. — Розкажи, звідки в тебе Крапля Арата.

— Цей кулон був у речах моєї мами. Я вже розповідала, що вона вмерла, коли мені було одинадцять. З того часу я не жила у батьківському будинку. Напередодні ввечері, перед тим, як мене закинуло у ваш світ, мене відвідував батько. Він і привіз кулон, як пам'ять про маму. А що з цією річчю не так?

— Цей артефакт споконвіку належав найвпливовішому і наймогутнішому роду Півночі — Магвайр-л'Арата. Рід був відомий у всьому королівстві, його поважала навіть королівська родина, хоч до жителів півночі і не прийнято було прислухатися.

— Чому до жителів півночі ставляться з такою зневагою?

— Вони бунтарі. Постійно сіють смуту. Північні жінки вирізняються красою, але одночасно норовливі і непередбачувані. Їх важко контролювати. Магічний дар — дуже рідкісний у нашому королівстві і, зазвичай, магічні здібності передаються лише по чоловічій лінії. Але з північницями все не так. Подейкують, що серед них трапляються обдаровані. Наприклад, жінок роду Магвайр-л'Арата завжди підозрювали у здібностях до магії. Наші закони вимагають використовувати магію лише з дозволу короля, адже неконтрольована магія є небезпечною. Але ж північниці не завжди дотримувалися цього закону. В минулому через це траплялося багато нещасть — пожежі, повені, хвороби. У них звинувачували саме північниць.

Знайшли винних. Сніжана слухала Магістра з гіркотою. Ставлення до жителів півночі здавалося їй несправедливим.

— Півстоліття тому сталося ще дещо, що лише посилило ворожість до жителів півночі. Тодішній король Лафлін II, одного разу випадково зустрівшись з однією з представниць роду Магвайр-л'Арата, Оліфією, дуже нею захопився. Кажуть, діва була надзвичайно гарна. Монарх почав виявляти до неї особливу увагу, дарувати дорогі подарунки. Подейкували навіть, що Лафлін із нею таємно зустрічався. Невідомо, що сталося насправді, але незабаром ласка короля змінилася гнівом. Він сильно занедужав і звинуватив у хворобі Оліфію. Придворним цілителям вдалося врятувати монарха. Але весь рід Магвайр-л'Арата впав у немилість. Вони були заслані жити в північних горах без права спускатися в долину. На саму Оліфію чекало ще більше покарання, але вона зникла. Було оголошено величезну винагороду тому, хто знайде втікачку або її родовий артефакт — Краплю Арата. Король вважав, що Оліфія могла навести на нього пристріт, використовуючи саме цей камінь. На що здатний артефакт достеменно не відомо, але він завжди вважався одним із найсильніших у королівстві.