Розділ 14. Гра в кості

Після вечірньої кінної прогулянки принц Твінсен відчував сильну втому. Тіло ломило, м'язи вимагали відпочинку. Останнім часом втома стала його вічним супутником. Твінсен прийняв рішення лягти спати раніше і вирушив до опочивальні. Ще на підході почув брязкіт бубонців картатого ковпака — придворний блазень Мерфіль чекав на принца в його покоях.

То була єдина людина при дворі, кому дозволялося без запрошення заходити в особисті володіння у будь-який час доби.

— Моя втомлена високосте, не бажаєте зіграти в кості? — Мерфіль кивнув на коробку з гральними кубиками.

Звертатися до Твінсена, як забажає, без пишномовних епітетів, яких вимагає етикет, і не підскакувати при появі, щоб відважити улесливий уклін — було ще однією милістю, дозволеною блазню.

— Чому б і ні? — принц скинув камзол і опустився в крісло біля столика навпроти Мерфіля. Відкинувся на спинку, даючи натомленим м'язам відпочинок.

Блазень дістав із коробки кості, потряс у складених долонях, підніс до вуха, ніби міг почути, чи правильна склалася комбінація, і, задоволено посміхнувшись, випустив кості з рук на стіл. Вони з гуркотом розкотилися. Зупинившись, явили світові "фул хаус". Як у Мерфіля це виходить?

— Знову махлюєш?

— Ну що ви, моя підозріла високосте, просто фортуна любить мене, — блазень згріб кості і вклав у руку Твінсена. — Ваша черга.

Принц зробив кидок. Як і очікувалося, вдалої комбінації не випало.

— Що нового чути, Мерфілю? — передаючи чергу, поцікавився Твінсен. — Про що пліткують при дворі?

— Його Величність переніс засідання Великої Ради.

Це принц уже знав, як і тему, якій буде присвячене засідання. Батькові не терпілося одружити Твінсена. На Раді обговорюватиметься список дівчат, яких необхідно запросити на фестиваль наречених.

— Про що замислилися, моя високосте? Про важкість сімейного життя?

Так, Твінсену ідея батька категорично не подобалася. Він думав, що король надто поспішає. Принц не відчував жодного бажання обзавестися дружиною. Його дратувала сама думка, що незабаром у палаці з'являться настирливі дівчата, абсолютно нещирі, як і всі юні світські дами, чиї голови зайняті однією думкою — знайти найвигіднішу партію.

— О, як я вас розумію, — посміхнувся Мерфіль.

— Ти на моїй стороні? — спитав Твінсен, хоч і так не сумнівався в цьому. Придворний блазень був тою людиною, у відданості якої принц був абсолютно впевнений.

— Ну, певна річ, на вашій. Навіщо взагалі потрібні дружини? Милуватися їхньою вродою? Чи не простіше купити портрет красуні? Її краса не потьмяніє з часом, очі не втратять блиск, азарт юності не зміниться зморшками розчарування. Причому зауважте, — Мерфіль лукаво посміхнувся, — як тільки набридне, його можна відправити в смітник, придбавши новий портрет. А якщо чоловікові потрібен відданий друг, то чи не краще завести собаку? Ось вже хто точно не зрадить.

Твінсен іноді не міг зрозуміти, чи говорить блазень всерйоз чи жартує.

— А як же ти? Чому одружений? — підколов принц.

— Був обдурений — жінки підступні. Тепер мій тяжкий хрест — кохати її до останнього подиху, — картинно зітхнув Мерфіль. Бубонці на блазнівському ковпаку дзенькнули. — Мене вже не врятувати, але вас можна.

— Знаєш спосіб переграти короля? — зацікавився Твінсен.

— Знаю, — Мерфіль закинув ногу на ногу і обхопив коліно руками, переплітаючи пальці. Його улюблена поза, щоб видати геніальну думку. Тільки блазень уміє бути дурнем і генієм одночасно. — Вимагайте у батька виконання давнього закону, який наголошує, щоб на фестивалі наречених були представниці всіх провінцій. Тобто хоча б одна з наречених має бути північницею.

Справді геніальна дурість. Ніхто при здоровому глузді не придумав би такого — запросити до палацу північницю, як можливу наречену наслідного принца і потенційну майбутню королеву. Північницю, в чиїх жилах від народження тече порочна кров. Норовливу, імпульсивну, нестримну, непередбачувану, яка не вміє контролювати емоції. Вже кілька століть після заколоту в Північній провінції представниці Півночі не запрошувалися на фестиваль наречених. Давній закон, про який нагадав Мерфіль, дозволяв таке. Адже в ньому було застереження, що наречений має право виключити представниць однієї з провінцій зі списку запрошених. Цим правом користувалися всі попередні сини королівської династії. Але якщо Твінсен відмовиться від цього права, то Велика Рада має запросити на фестиваль наречених хоча б одну північницю.

— Що це дасть? — замислено промовив принц.

— Те, що ви хочете, моя нездогадлива високосте — тривалу відстрочку. Королю і Раді доведеться сильно постаратися, щоб знайти серед північниць дівчину, гідну стати однією з ваших наречених.

— Батько скоріше ослицю запросить на фестиваль наречених, ніж представницю порочної Півночі.

— Саме так, — посміхнувся Мерфіль, — Думаю, пошуки можуть сильно затягнутися.

Він зробив черговий кидок. Кості знову склалися у вдалу комбінацію.

— "Великий стріт". Я виграв, моя невезуча високосте. Ви винні мені один сурінг.

Принц потягнувся до шкіряного мішечка на поясі.

— Мерфілю, чому ти завжди робиш такі маленькі ставки? Грай ти по-крупному, вже заробив би на мені цілий статок.

— Мені дорожча ваша прихильність, моя щедра високосте, — ховаючи мідну монету в кишеню, Мерфіль пішов, брязкаючи бубонцями.

Твінсен провів його поглядом і теж підвівся, щоб попрямувати до виходу. Спати перехотілося. Поговорить-но він з батьком.

___________________________________________

Нова ілюстрація від ШІ. Придворний блазень Мерфіль. Таємничий...