Джуліан

Світ навколо мене розпливався плямами червоної помади й п'яного сміху, поглинутий тютюновими стінами клубу. Я сидів на криваво-черіоному дивані зі стаканом золотого віскі в руці, поки якась дівчина, ім'я якої я навіть не намагався запам'ятати, нагнулася до мене ззаду, завиваючи свої руки на моїх грудях, щоб залишити свід своїх червоних губ на моїй шиї. Я проігнорував її, роблячи наступний ковток віскі. Єдиний кубик кристально льоду погойдувався в бурштиновому напої. Дивний потік думок заповнив мій розум. Хотів би я зустріти когось такого, хто доповнював би мене так природно, як лід пасував до віскі. 

У свої тридцять три я мав усе. Імперія, яку я успадкував від свого батька - спадщина, на розбудову якої я витратив роки, - забезпечила мені таку розкіш, яка й не снилась людям, що підмітали вулиці. 

Проте, дивне, незнайому почуття нещодавно оселилося в моєму серці. Я міг мати будь-яку дівчину в цьому місті і поза його межами - це було просто питанням ціни. 

Нещодавно від нудьги я вирішив прогулятися міським парком. Мій холодний погляд упав на закохану пару. Піддавшись раптовій примсі, я підійшов до них та просто протягнув перстень ціною в кілька мільйонів доларів. Я не сказав жодного слова; я тримав цей мовчазний заклик перед її обличчям. Без жодних вагань дівчина кинула свого партнера, який так і застиг із солодкою ватою в руках, і стрибнула в моє "Порше". Ми провели бурхливу ніч, але на ранок вона стала мені огидною. Вона не вартувала абсолютно нічого. Настільки нікчемна, що спромоглася кинути чоловіка, який, можливо, був призначений їй самою долею. І все заради перстня, який вона так і не отримала від мене. 

Те, що я тримав у руках мільярди, ніколи по-справжньому не чіпало мого серця. Лише згодом я спіймав себе на дивному бажанні - захотілось чогось такого ж ніжного, як та солодка вата з парку. Захотілося зберегти це почуття для тієї людини, яку неможливо купити за жодні гроші світу. 

— Нарешті я тебе знайшов, - раптом крізь мої думки, за завели мене надто далеко від реальності, прорвався голос мого найкращого друга. 

— Себастіане! - я підняв склянку віскі. — Ну не говори так, наче це було надважким завданням. Я завжди тут - у цьому клубі розпусти та алкоголю. Чого бажає твоє серце, мій друже? Віскі, сигарету...чи, може, дівчину? 

Себастіан присів на диван напроти. Його очі вже сканували мене, в цей знайомий, до болю набридливий вираз обличчя одразу дві зрозуміти, про що піде мова. 

Себастіан був із таких людей, які не вміли заробляти на людських душах. Я, чесно кажучи, і гадки не маю, як він примудрився так довго протриматись серед акул та шкуродерів у світі великого бізнесу. 

Ми були абсолютними протилежностями. Поки я продовжував справу батька, він ріс на вулиці. Та завдяки власній стійкості й...підтримці своєї коханої, він не просто вижив, в змін вибудувати ім'я в культурній сфері, ставши шанованим членом вищого товариства. 

Тепер він мав справу та красиву, люблячу дружину, яка чекала на дитину. У цьому пекельному місті, мій приятель був справжнім святим у людській подобі. 

— Як довго ти вже тут? - Себастіан закинув ногу на ногу, підпалюючи сигарету. 

— Якщо відверто...з минулої ночі, - я поклав свою руку на плечі дівчини , яка підсіла праворуч на диван, і зробив ще один ковток віскі. 

— Серйозно? - він насупився із тим своїм засуджуючим поглядом, наче я вчинив непростимий смертельний гріх. - Ти просто марнуєш себе, Джуліане. 

— Ти як скажеш. Бізнес цвіте, нові контракти підписуються, всі щасливі. Розслабся, Себ. Тобі теж потрібна дівчина. Вибери будь-яку, яка тобі до вподоби. За якість я ручаюся. 

— Той, хто потребує дівчини - це ти, друже. Справжню жінку, а не...

— Хіба це не справжні дівчата? Чи може я чогось не знаю? - я перебив його, кинувши грайливий погляд на дівчину біля мене, в потім знову подивився на Себастіана, який вже насупив брови. — Та гаразд тобі. Пожартувати не можна? Де твоє почуття гумору? 

Себастіан нахилився вперед до столу й налив собі складку віскі. Його рухи стійкі та впевнені - повна протилежність хаосу, що вирував навколо нас. 

— Я маю кохану жінку, ти знаєш це. Можливо, тобі також час про це подумати? - Себ погойдував віскі у склянці, перш ніж зробити єдиний ковток. І він ніколи не наповнював склянку знову, якщо говорив про щось серйозне. 

— Дружина? Це ж купа мороки. Мені простіше купити ще одну компанію. Нумо просто розважимося. Дівчата, ану покажіть, як палко ви вмієте мене кохати заради моїх грошей. - я підморгнув черговій дівчині, що вмочтилась праворуч, поклала долоню мені на коліно й ніжно уткнулась і мою шию. 

— Ну-ну. - сухо кинув мій дорогий друг. Він завжди бачив мене наскрізь. 

  Я вже тягнувся по наступний стакан віскі, як раптом мій телефон, що лежав на столі поруч із вже майже пустою пляшкою напою.

Мати.