8.1

Беатріс перехопила погляд кузини. Вона дивилась з жалістю.

“Авжеж, у таку ранню годину просто так не навідуються”.

— Не заважатиму, — тихо проказала Корнелія й кинулась до дверей.

Погляд Беатріс вкотре упав на газету.

“Він хоче почути пояснення, — пробувала переконати себе. — Бо якщо прийшов розірвати заручини — це буде катастрофа. Це не те, що нашкодить репутації, це її погубить, без перебільшень. І Генрі викличе його на дуель. І образа ця буде занадто серйозною, полюбовно залагодити її тим же пострілом в повітря не вдасться".

І знову у всьому винна лише вона.

Скільки всього знову опинилося на кону.

— Леді Беатріс, — пробився крізь її розпачливі думки голос Нелі, — що я маю відповісти графу Гілфорду?

Беатріс вмить опинилась на ногах, гарячково провела долонями по спідниці, розправляючи складки.

— Запрошуй, — відповіла, нервово стискуючи пальці перед собою.

Не минуло й хвилини, як Ентоні Норт зайшов у вітальню й, недовго думаючи, зачинив двері перед носом камеристки.

Беатріс глибоко вдихнула, готуючи себе до найгіршого.

Він ішов до неї. Її погляд прикипів до його обличчя, в надії розгледіти там хоч натяк на його наміри, чи бодай настрій. Але марно.

Ентоні зупинився.

— Леді Беатріс. — Злегка схилив голову у вітальному жесті.

Погляд його упав на газету на столику і затримався там на мить довше, ніж потрібно.

Її охопило неприємне передчуття.

— Мілорде, — ледь чутно відповіла вона, щойно його погляд вернувся до її обличчя.

Вона й не сумнівалася, що цей чоловік прочитав про парі й пояснень їй не уникнути. А вона ж їх ще не вигадала. 

— Сьогодні я куплю спеціальну ліцензію на шлюб, — зненацька ошелешив він.

— Що?..

— Ви ж не передумали?

Беатріс лиш заперечливо хитнула головою. Була надто приголомшена, щоб щось казати.

— За день-два адвокати владнають усі питання. Одразу одружимось, — додав Ентоні.

Його голос звучав так само м’яко, як і напередодні. Визначити його емоції вона не могла, хоч як старалась. 

Її тихе зітхання не приховалося від його чіпкого погляду.

— Ви чимось стурбовані? — Він пильно спостерігав за тим, як вона супила брови.

Беатріс ще міцніше стисла пальці.

— Мілорде, чим цей поспіх обґрунтований?

— Бажанням захистити майбутню дружину.

Його губи смикнулись. І Беатріс здалося, що ця подоба посмішки віддавала гіркотою.

Годинник у холі став відбивати восьму, скликаючи усіх на сніданок. Ентоні зачекав поки він стихне.

— Дозволите супроводжувати вас на бал сьогодні? 

— Авжеж.

— Заїду ввечері. А зараз даруйте, маю сповістити вашого брата й навідатись до єпископа.

Беатріс дивилась йому вслід, осмислюючи те, що сталося. Він вибрав єдиноправильний варіант. Але цей єдиноправильний варіант значив, що вже найближчими днями їй доведеться стати його дружиною й шляху назад не буде.

"Його вже немає", — подумки нагадала собі.

— Нелі, — покликала вона камеристку, — неси обручку. 

— ୫ —