⚜Розділ 1. "Полювання на графа"

Зал мерехтів сотнями свічок. Білосніжні сукні дебютанток розбавили барвисті вбрання заміжніх леді та джентльменів, що їх супроводжували. Оркестр не умовкав.

Дебют, до якого мати готувала її з восьми років. Але замість матері, її супроводжувала тітка — леді Кроулі, а поруч стояла кузина, яку вона недолюблювала. Генрі запросив їх погостювати й тепер весь сезон вони житимуть під одним дахом.

“Усе не так, як уявлялося”, — подумки підсумувала Беатріс і тихо видихнула, розгортаючи біле мереживне віяло.

Те тихе зітхання не приховалось від гострого слуху кузини. 

— Тож… — тихо протягла Корнелія, ближче підсунувшись плечем до неї. — Кому з них ти готова себе продати?

— Що? — Беатріс заледве встигла сховати спантеличення за віялом.

Корнелія задоволено повела очима переповненим бальним залом і продовжила:

— Нас виставили на цей ринок. Шлюб — угода й ця угода має бути якомога вигіднішою. — Її погляд продовжував неспішно мандрувати залом, де пари ставали до кадрилі. — Шлюбом ми купуємо для себе можливості. Ті можливості, які дає їхній стан, титули й багатство.

Чого-чого, а прямолінійності кузині не бракувало. Вона стояла непорушна й упевнена, спрямувавши погляд на господарів балу. Беатріс теж дивилася на брата: герцог Чандос з дружиною зібрали на собі більшість зацікавлених поглядів. Щасливі й, здавалось, безтурботні. 

— Тільки не кажи, що ти вперше чуєш це, — ледь помітно всміхнулась Корнелія, легко обмахуючись віялом. — Ми хоч і виховувалися в різних місцях та умовах, але не повірю, що моя мила кузина може бути настільки наївною.

— Відрадно чути, — хмикнула Беатріс.

На цьому ярмарку наречених, у який перетворюється лондонський сезон, для наївності місця немає. Це вона чудово усвідомлювала й без неї. 

— Після заміжжя ми й своїм тілом не матимемо змоги розпоряджатися, — продовжувала ділитися роздумами Корнелія. — А коли шлях один, то чому б не продати себе якнайдорожче?

Беатріс спрямувала погляд на неї, а коли знову глипнула в зал, у синяві очей блиснула рішучість.

— То хто з них нині найперспективніший?

Корнелія манірно закотила очі.

— Ти навіть не взяла на себе клопіт погортати книгу перів перед початком сезону? —  дорікнула вона.

— Якось забракло часу на це.

Насправді їй таке й на думку не спало. Можливо, якби мати була жива й готувала її до сезону, все було б інакше. Може, тоді вона б і якийсь список потенційно-бажаних наречених мала. 

— Найзавидніший цьогоріч — Еліот Ален Кеппел, граф Албемарл. — Корнелія блискавично відшукала того очима. — Джентльмен справа біля колони. Той, що з темним волоссям. Це лиш титул ввічливості, його батько герцог Албемарл. Тож у майбутньому є усі шанси стати герцогинею.

Беатріс подивилася на молодого чоловіка, що перебував у товаристві старшої жінки в ярдах десяти від них. Весь у чорному, але одягнений за останньою модою. Статура середня. Прикинула, що зростом він не вище неї. І стояв випромінюючи гордість, усім своїм виглядом демонструючи статус. Певно, розмова не особливо цікавила його, бо невпинно роздивлявся натовп, наче шукав кого, але так обережно, ненав’язливо, щоб не привертати уваги.

— На декілька років старший за нас, одруженим не був і репутація загалом непогана. Якщо й має якісь гріхи, то старанно їх приховує, — ділилась обізнаністю кузина.

Погляд графа добрався і до них. На декілька митей спіткнувся на обличчі однієї, перечепився за лице іншої й поблудив собі далі натовпом дебютанток. 

— Подейкують, його батько хворіє, тож поставив йому умову будь-що одружитися в цьому сезоні, — повідомила Корнелія, обмахуючись віялом. — І кажуть, граф серйозно зайнявся пошуками. Його родичка допомагає йому в цьому.

“А ще кажуть, коли дебютантка так відкрито й відверто роздивляється джентльмена, це не обіцяє нічого доброго її репутації”, — подумки схаменулась Беатріс і скосила погляд на тітку, що продовжувала захоплено вести бесіду з подругою, наче вічність не бачились.

Кузина тим часом стиха перелічувала маєтності Кеппелів, статки й титули. Почутого для Беатріс виявилося достатньо. І побаченого теж.

“Якщо це не може бути Едмунд, то це буде той, хто являє собою найвигіднішу партію”, — вирішила вона.

— Чудово, — промовила, краєм ока поглядаючи на графа.

Корнелія глипнула на неї, уловивши в голосі зацікавлення.

— Тільки-от є проблема, Бет. Наскільки мені відомо, він один найперспективніший в цьому сезоні. Тож виходить, люба кузино, нам з тобою доведеться позмагатися за нього.

Очі Корнелії блиснули лукавим вогником, а лице осяяла усмішка, яку вона передбачливо сховала за віялом. Продовжила:

— Ми змагалися завжди й з будь-якого приводу, тому й не могли спілкуватися, як личить родичкам. Час розставити крапки. Раз і назавжди визначити, хто краща. Пропоную парі. Так навіть цікавіше буде. Що скажеш?

Беатріс і собі прикрилась віялом, спостерігаючи, як графа представляють юній дівчині, яка й підвести очі не насмілювалася, щоб в обличчя йому глянути. Невже це її, він видивлявся в натовпі? Але не схоже: занадто швидко втратив цікавість.

— Звучить, як авантюра, — мовила вона, пильно стежачи, як граф перемістився до іншої дебютантки. — Але мені подобається. Правила? 

— Капостити одна одній не дозволяється. У всьому іншому можна себе не обмежувати.

— Згода.

— Чудово. Тоді полювання на графа оголошуємо відкритим.