27

Чого ти така сумна ? 
-Та все добре. 
-Я бачу , як добре. Розповідай, -грубо сказав Осип. 
-Там був Том . 
-Він  щось казав тобі? 
-Ніі.. -тихо мовила я і аж здригнулась коли згадала про його дотик . 
-Не хвилюйся я буду завжди поряд . 
-Дякую , -щиро  мовила і обійняла  хлопця. 
-Лауро , все добре ? -спитала Анна , беручи Сергія за руку і наближаючись до нас . 
-Так , ходімо , вже. 
Ми зайшли в дуже затишне кафе . Зайняли вільний столик і почали розмовляти . Я пильно вдивлялась в меню і не знала , що обрати . Звичайно я не думала про їжу , я просто згадала ту мить , мені стало так страшно ... 
-Лауро , мила, що з тобою? 
-Все добре. 
-Не обманюй. Я ж бачу що щось не так. 
-Він такий дурний . 
-Не розумію ? 
-Він весь час п'є, не думаю що він хоче бути зі мною , але йому треба підтримка. 
-Серйозно? Він не заслуговує нічого , особливо тебе. 
-Ти так думаєш? 
Осип взяв мене за руку і ніжно провів пальцем по щоці. 
-Не сумуй , мила. Я не дозволю тебе  образити . 
-Я тебе ... 
-Про що ви там говорите ? -Анна змусила мене червоніти  . 
-Та так ... 
-Ми хотіли вам дещо запропонувати . 
-Цікаво що ? -втрутився в розмову Осип. 
-Ми з Сергієм хочемо запросити вас поїхати з нами на відпочинок . 
-Але як робота? 
-Це  лише на один день. Вихідний. 
-Ну тоді чудово . 
-Я вже дуже голодний , давайте щось замовимо ?! 
-Я теж не проти , -додав Сергій . 
-Дівчатка вам піцу? 
-Я хочу салат,-впевнено сказала Анна. 
-А ти що , Лауро? 
-Мені однаково . 
-Не кажи так , ніби ти не любиш піцу чи кекси . 
-О точно , я хочу кекси. 
-Супер , тоді я йду замовлю . 
-Анно, а як твій песик? 
-Та нормально . Прижився та й вважає себе головним  . Варто сказати , що це все завдяки тобі .Тому  чекаємо тебе в гості . 
-Обов'язково , -лагідно сказала я . 
-А ось і наші смаколики . 
Наші посиденьки пройшли більш ніж прекрасно. Хотілось більше часу проводити отак разом , але в кожного робота і свої турботи , тому хоча б так. 
Мені так радісно на душі , що я маю щирих людей , які чують мій біль і люблять мене навіть у сні.
Осип провів мене геть до самого будинку ,він  вже не відпускає мене нікуди . 
Нажаль, я вже надто пізно згадала , що маю забрати папери на пошті , тому перекусивши я вирушила туди. 
Все ніби вкрилось білим інеєм і ніжно підкреслило всю красу дерев. 
Я  поверталась додому і почула , що за мною хтось йшов , я не сильно хвилювалась , бо ще не було досить темно і я зазвичай ходила в натовпі . 
Я підходила вже до будинку Ольги і раптом  усвідомила , що хтось пройшовся зі мною до самого будинку . Я озирнулась і здригнулась:це  Том . 
-Привіт , кицю. 
Я просто прискорилась і не мовила ні слова . 
Він підбіг і схопив мене , я пручалась і кричала , але ніхто не вийшов на допомогу. Я сильно злякалась , бо не знала , що в голові цього чоловіка. Він махнув рукою і якісь чоловіки відчинили двері машини , я була просто шокована  . Я 
не могла пручатись , бо він сильно схопив мене і з його силою це  було не важко . 
-Я ж казав , що ти завжди будеш зі мною ? Так  ось . 
-Мені треба додому , де це ми ? 
-Додому ? Зараз приїдемо . Чекай. 
-Я тебе не кохаю , ти зрадив мені .... 
-Я тобі все розкажу . 
-Відпустіть , -я все ж пручалась і спробувала відчинити двері , але переконалась , що все зачинене . Що мені робити , як вибратись звідси?