Я все ще не можу отямитись після того поцілунку , мене тягне до Осипа наче магнітом . Наприклад, зараз я просто шукаю причину чому б нам зустрітись , бо так хочу його знову побачити ...
Мої думки як і завжди перебила Оля .
-Лауро , я сьогодні йду на виставку ти підеш зі мною ?
-А чия виставка ?
-Ну ... Моя . Я роблю скульптури з глини і малюю.
-Ого , чому я не знала про це раніше?
Я звичайно піду.
-Дякую тобі .
-Я з радістю підтримаю тебе в цю щасливу мить.
-А зараз мені треба на трохи поїхати саме туди і все перевірити і купити шампанського.
-Я тобі потрібна ?
-Це ж сюрприз.
-Ох , точно.
-Добре , тоді я пішла .
-Успіхів .
Що ж те що Оля дуже енергійна я помітила одразу , але про її творчість чую вперше . Цікаво , чим живе моя подруга . О, треба ж їй щось подарувати з такої нагоди . Але що ? Треба спитати в Осипа,
-Привіт , я хотіла попросити допомоги в тебе .
-Привіт, люба, що саме ?
-Обрати подарунок для Олі в честь її виставки .
-Давай я заберу тебе через 20хвилин і ми разом щось придумаємо.
-Давай.
Ви помітили він знову сказав "люба ".Це так звучить ніби " Кохана".Ну все, тільки не це , я ж не закохалась ?
Надіюсь що ні . Я ж ледве оговталась від втрати ... Лишньої людини . Все точно зараз не про це . Обіцяю більше не думати про нього.
Час пройшов досить швидко , Осип вже чекав на мене . Я вирішила нафарбувати губи світло червоною помадою і це було вдале рішення.
-Привіт , Лауро , -мовив хлопець і обійняв мене .
-Рада бачити тебе .
-Ти щось придумала ?
-Я й гадки не маю чим захоплюється твоя сестра . Може ти її краще знаєш?
-Звичайно , -з сміхом на обличчі він мовив .
-Тоді що вона любить ?
-Книги .
-Книги ?
-Так .
-Які ?
-Це банально звучить , але про кохання на лінії вогню .
-Тобто про війну ?
-Здебільшого .
-Я знаю круту книгу для неї . Їдьмо, купимо її.
-Згода .
Знаєте , мені пощастило , Осип завжди допомагає мені і не бере з цього ні копійки , це напевне толерантність чи то принциповість ?
-А куди саме поїдемо ?
-В книж...
Я обійняла його так міцно , як могла . Я була щиро рада за те, що маю таку чудову людину .
-Я просто хочу сказати , що ти буквально врятував мене , я безмежно тобі вдячна , ти подарував мені крила .
-Лауро , ти для мене не просто колега чи подруга , ти ... Ми раніше ...
-Що ми раніше ?
-Пробач , я розповім ввечері .
-Гаразд.
Ми купили цю крутезну книгу про війну "Позивний' Бандерас' ", коли я вперше її почитала її я плакала цілу ніч , а потім я мала змогу подивитись екранізацію . Це неймовірно! Таке щире і глибоке кохання . Ніякої пошлості чи чогось зайвого , все тендітно природньо.
А ще я вирішила купити кексів з білим шоколадом і полуницею , сподіваюсь подрузі сподобається.
-Ти маєш трохи часу ?
-Так .
-Може вип'ємо кави ?
-Гаразд .
-Ходімо.
-Мені , будь ласка , не бери
-Чому ?
-Я вже забагато її п'ю і напевне погано спатиму через це.
-Я зрозумів тебе. Я зараз повернусь
-Гаразд.
-Ось , твій гранатовий сік .
-Гранатовий?
-Твій улюблений .
-А ти про мене все знаєш , так?
-Ага .
-От , чудово, навіть не говори йому- все знає.
-Ти така гарна , Лауро,
-Я без макіяжу ,облиш
-Я не тільки про губи чи зовнішність , твоя душа.
-Що з нею ?
-Вона кришталева .
-Чому?
-Ти найніжніша квітка у всьому саду , ти пробуджуєш поглядом , а твої губи ...
-Що з ними ?
Осип просто підійшов до мене і поцілував . Незабутній момент теплого дотику і зачаровуюче тепло губ . Я волію щоб це тривало вічність. Вічність воз'єднання тендітних губ.
#10181 в Любовні романи
#2462 в Короткий любовний роман
#3968 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 20.03.2021