6

-Томе , що такого термінового сталось ?
-Чому ти не розповіла про нового боса ? 
-Ти серйозно? Я буквально три години тому з ним познайомилась і знаєш це той фотограф , Осип. 
-І чого ти не розповіла. 
-Ти знущаєшся , чи що? 
-Ну добре . Вибач , я  щось погарячкував. 
-Щось сталось ? Бо ця поведінка тобі не властива . 
-Та я все вирішу . 
-Добре . Ходи до мене . Обійму тебе .

Я зовсім не зрозуміла цього вчинку Тома . Я ніколи не думала , що він може так ревнувати . Чесно, взагалі цей вчинок зіпсував мені настрій ,  але я мушу продовжувати працювати . 
-Мені вже час . 
-Добре , заїду по тебе о 18:00
-Чекатиму .

Я продовжила працювати над своїми завданнями . Нарешті я повністю опустилась у цю атмосферу . Надіюсь, що нічого не буде мені заважати сьогодні . Ще ж до Анни потрібно зателефонувати . 
- Анно , вибач. Томові терміново треба була допомога , зараз все добре . 
-Це чудово , я як йшла до офісу , то наштовхнулась на одного приязного хлопця , його звати Володимир. Він допоміг позбирати мені мандарини , які розсипались при зіткненні . І провів мене до роботи . 
-О , то ти , люба, віриш в не  випадкові зустрічі ? 
-А що ? Думаю  варто в це вірити , бо як би не хотіла наша воля , все вирішить доля . 
-Ну це точно. Головне відчуй свою людину і бережи її . 
-Добре , давай вже працювати . 
-Звичайно . 
Ви знаєте як я обожнюю свою роботу і готова працювати день і ніч . Тільки треба було на мить задуматись , щоб згадати , що я не маю подарунка для мами . В неї ж завтра день народження . 
Щоб такого подарувати їй , що б у неї перехопило подих? Можливо серію рідкісних книг про сірих котиків ? Ні треба , щось більш оригінальне . Хмм , а що якщо ми подаруємо їй путівку на відпочинок ? Здається це класна ідея , головне , щоб мама була рада . 
-Томе , привіт . Знаю ,що не вчасно , але ти можеш у себе на фірмі домовитись про путівку для мами (на її день народження) наприклад десь до термальних вод ? 
-Ну , так . Я спробую . Ввечері обговоримо це все . Па , люба , багато справ . 
-Добре , до зустрічі . 
-Ну все тепер час заварити собі кави і працювати . Жартую! Каву на роботі я не п'ю : надаю перевагу чаю з фруктами , або п'ю капучино . 
Наша головна секретарка забороняє пити каву , оскільки це згубно діятиме на наше здоров'я і до того ж вагітні жінки , або люди літнього віку будуть страждати від цього запаху , тому каву на роботі ми не п'ємо . 
Я глибоко вчиталась у роман одного з авторів і знаєте , він божевільний ! 
Як можна так гарно писати про природу і їх чистоту . Це закоханий імпресіоніст , який сміливо викладає свої почуття на папір . Так приємно тримати в руках досконалий клаптик думок автора . Я не втрималась і зателефонувала Анні.. 
-Анно , знаю , що ти вже зла , але в моїх руках така унікальна книга! Стів Боб пише про неземне кохання до природи , її ніжні і чисті помисли і головне він розкриває всі аспекти поєднання сучасного з таємничим ... 
-Хей, стоп . Я так бачу ти вже занурилась у роботу . Тож приходь до мене з книгою і ми все обговоримо . 
-Добре , скоро буду. 
Виходжу з кабінету і натрапляю на Осипа . 
-Перепрошую , ви до мене ? 
-Взагалі -так . 
-Добре , проходьте . 
-Ти вже дивилась книги ? 
-Так , якраз йшла до Анни обговорити про цю знахідку . Тут такий баланс , такі форми і головне увага читача завжди прикута до слів . 
Це те , що зачіпає за живе , справді. 
-О , так це те , що ми шукали . Ти написала вже навіть рецензію?
- Так. 
-То не бачу причини тебе затримувати , можеш відносити книгу Анні і попередь автора про його успіх . 
-Добре . 
-Ти молодчинка ... 
У цих словах блиснула частинка тепла і кохання і моя пам'ять ніби сказала мені , що це вже було раніше . Не хотіла я цьому вірити , не хотіла.... Я не могла такого думати , щоб бути чесною перед Томом і собою...