Глава 8

- Ну все, я пішла! Побажай мені удачі! - Наталя посміхнулася своєму чоловіку.

- Удачі! - він підійшов і поцілував свою жінку. - Нічого не забула?! - він простягнув їй обручку.

- Точно! Вилетіло з голови! - вона усміхнулася. - Подряпина наче почала затягуватися... - Наталя протягнула руку, на яку Олексій надягнув обручку. - Так романтично... Ну все, я побігла, а то не встигну!

Наталя вибігла з дому і побігла на автобусну зупинку. Вже через годину вона сиділа перед лікарем сомнологом, а поруч з ним сидів ще якийсь лікар. Обидва лікарі роздивлялися якісь папірці і час від часу переводили погляд на жінку.

- Ми отримали результати ваших досліджень... - почав лікар сомнолог. - Мені шкода... У вас рак головного мозку! Далі вами буде займатися мій колега - онколог!

Запанувала тиша. Лікарі чекали, доки до Наталі дійдуть сказані слова.

- Рак? - перепитала вона.

- Так! - тепер сказав лікар онколог.

- Головного мозку?

- Так!

- Але... Але я добре себе почуваю! Останні декілька днів я відчуваю себе просто чудово, я навіть почала добре спати! Зникли тривоги! Рак? Ні, не може бути рак! Ви напевно помиляєтеся... - голова почала крутитися. Наталя відчувала, як її почало нудити. - ...цього не може бути... - Вона почала шалено "ковтати" повітря.

- Помилки немає! Результати однозначні! У вас рак третьої стадії! - досить спокійно відповів лікар онколог. - Треба якнайшвидше почати лікування.

- Ні, ви помиляєтеся!..

Вона спробувала встати зі стільця. Руки тремтіли, повітря не вистачало. Ноги не слухалися. Наталя хотіла піти з кабінету, щоб не чути більше цих слів. Голова закрутилася ще сильне, жінка не втрималася, і втратила свідомість.