Глава 6

— Ви готові? — звернувся лікар-діагност до Наталі.

— Так!

— Добре. Перевдягніться у лікарняну одежу та зніміть усі металеві прикраси! — він провів жінку до спеціальної кімнати і почав чекати, коли вона усе зробить.

За декілька хвилин Наталя повернулася до лікаря, і її поклали до апарату МРТ. Приміщення було досить добре освітлене, хоча, звичайно, не обійшлося без тіней в кутах. Вона постійно намагалася підійняти голову, щоб пересвідчитися у тому, що вони не ворушаться.

— Наталю, будь ласка, не ворушіться, інакше доведеться переробляти знімки! — почувся голос лікаря.

— Гаразд! Вибачте...

В голові крутилися різні думки. І як би сильно вона не намагалася не думати про тіні, все одно поверталася до них. Так пройшло хвилин десять, коли нарешті звук апарату заглушив думки, які здавалися зовсім чужими. І врешті-решт Наталя змогла трохи розслабитися.

За годину дослідження, під самий кінець, жінка вже трималася з останніх сил. І не через страх перед тінями, а через бажання спати. Цей апарат і ця атмосфера змогли зробити те, чого не могли зробити ліки. А саме: позбавити Наталю страху та поновити бажання спати.

— Ну, що там? — запитала вона у лікаря діагноста, коли перевдягнулася у свої речі.

— Вибачте, я не маю права обговорювати ці результати з пацієнтами!..

— Але ж це мої результати, — незрозуміла жінка.

— Так, але тільки особистий лікар може правильно інтерпретувати результати дослідження. Вибачте, але я повинен передати їх лікарю, а той вже все вам розповість.

— Гаразд... — вона була дуже здивована. Зазвичай, лікарі діагности майже одразу казали свою думку з приводу результатів досліджень. Наталя не стала допитуватися, за декілька днів вона сама зустрінеться зі своїм лікарем.

Настрій був чудовий, і, на диво, після дослідження почувалася вона дуже добре, наче ніяких проблем і не було. З посмішкою на вустах Наталя поїхала додому, де її чекав люблячий чоловік.