— Виходь за мене заміж! — чоловік стояв на одному коліні.
Усі відвідувачі ресторану припинили будь-які розмови. Запанувала тиша. Всі з нетерпінням чекали, що відповість жінка.
Пауза трохи затягнулася.
Жінка почала дуже швидко дихати. Навіть за найвіддаленішими столиками бачили, як сильно бідненька переживає. Від несподіванки, несвідомо, вона прикрила рота руками. По щоках текли сльози.
— Скажеш що-небудь? — тихо запитав чоловік. Йому теж було лячно та ніяково. Він сподівався на позитивну відповідь, але розумів, що все може піти не за планом.
— Так! Звичайно так! — жінка радісно засміялася, після чого, у своєму красивому довгому темно зеленому платті, опустилася поруч з ним на підлогу. Вона поцілувала свого нареченого.
Тишу ресторану заповнили гучні оплески. Хтось навіть почав свистіти.
— Я тебе кохаю! — сказав тихо чоловік. Ці слова були адресовані лише тій, кого він бачив перед собою. Більше ніхто не повинен був їх чути.
— І я тебе кохаю! — так само тихо відповіла жінка. Вони знову поцілувалися, все ще стоячи на колінах.
Чоловік надягнув старовинну обручку з великим зеленим смарагдом на безіменний палець своєї нареченої.