Що таке яблуко?

Есе. Трохи іронічно.

Чи схильні ви до філософських розмірковувань? Так? Тоді це есе для вас. Запрошую поміркувати про те, як саме краще писати філософський твір. Чи полюбляєте ви роздивлятися якийсь предмет та робити високорозумні висновки щодо його властивостей? Так? Тоді я створив цей текст саме для вас. Тут йтиметься про порядок побудови філософських міркувань. Читаймо!

Тож до справи. Для початку візьмемо найпростіший предмет та роздивимося його самим уважним чином. Трохи зсунемо брови, зробимо на обличчі серйозний вираз, а може, й надінемо окуляри – не зашкодить. Згадаємо високоінтелектуальні слова – не багато, декілька – вони допоможуть створити атмосферу наукової бесіди. Предмет, який розглядаємо, треба тримати в руках та крутити перед очима, щоразу повертаючи його «на світло» та «збоку», потім його треба «зважити» на долоні та врешті-решт багатозначно покласти на стіл з виглядом готовності висловлювати важливі висновки. Отже, як розглядати предмет, я вже розповів.

 А який саме предмет краще взяти до рук? Звісно, що найзвичайніший – побутовий, природний, найближчий під рукою… Нехай цього разу нашим предметом буде яблуко. Звичайне яблуко. Чому? Не знаю, мені так сподобалося – просто так, без зайвих «заморочок». Отже – просто яблуко. Що це таке? Яке воно? Роздивимося його…

На початку завжди першим має йти найголовніше питання. Формулюємо його так – «що таке яблуко»? Важливо одразу влучно «потрапити» з цим визначенням, бо навколо нього доведеться «танцювати» протягом всього розгляду. Далі йдуть допоміжні питання. Вони «допомагають» одразу ж визначити свою цільову аудиторію. Адже є нормальні читачі, яким очікувано цікаві міркування про яблуко – це наші. А є й такі «диваки», яким чомусь більш цікаво читати про картоплю або помідори – це інші. Тут нічого зробити не можливо, бо так влаштований читацький світ – всі люди різні.

Допоміжні питання стосуються кольору, смаку, форми та інших властивостей предмета. Наше яблуко, звісно, має ці властивості – колір, смак та форму. А ми маємо можливість роздивитися ці властивості уважно та ретельно, спостережливо фіксуючи деталі, послідовно узагальнюючи характерні риси, наполегливо застосовуючи філософську логіку, шукаючи причинно-наслідкові зв'язки та висловлюючи значущі висновки. При цьому доречно буде вживати розумні слова на кшталт «аналіз» та «апріорі», розраховуючи, що «інші» читачі швиденько закриють текст та не заважатимуть нам «плескатися» у морі логіки.

Отже, допоміжні питання стосуються кольору, смаку та форми яблука. Розглянемо їх детальніше. Як бачите, я не планую думати про сорт, розмір, походження та ринкову ціну нашого фрукта. То вже буде зайвим. Трьох основних властивостей буде достатньо для філософії, аби не ускладнювати логічний аналіз дрібними нюансами. Адже нам потрібна струнка та неперевантажена схема. Тут ми наочно бачимо, що яблуко є дуже зручним предметом для нашої когнітивної побудови. Тож підемо далі та розглянемо кожну властивість окремо.

З початку звернемо увагу на колір яблука. Він червоний. Не жовтий, не зелений, а саме червоний. Добре. Чи не схоже яблуко за кольором на помідор? Мабуть, що так.

Потім відкусимо яблуко, відчуємо його смак – він солодкий. Не кислий, а саме солодкий. Зрозуміло. На смак яблуко подібне до сливи, принаймні мені так здається. Якщо ви не згодні, знайдіть своє порівняння. Сперечатися щодо смаку не хочу.

Нарешті визначимо форму яблука – це приблизно форма кулі (не чіпляймося до дрібних огріхів). Все ясно. Можна порівняти яблуко за формою з картоплиною, апельсином або м’ячем.

Поміркуємо додатково, пошукаємо інші співвідношення властивостей, намагаючись досягти різнобічності розгляду. Чи може червоне яблуко бути кислим? Так, але наше солодке. Чи може солодке яблуко бути грушоподібним? Так, але наше кругле. Чи може кругле яблуко бути зеленим? Так, але наше червоне. Ці властивості не залежать одна від одної.

Тепер прийшов час помилуватися нашим логічним викладенням: «Яке ж воно струнке та красиве!» Але ж не можна забувати, що хтось недоброзичливо може й заперечити нашим висновкам. Думаю, завжди знайдуться такі занадто вимогливі люди – їх заведено називати опонентами – які не погодяться з тим, що яблуко червоне, солодке та кругле. Вони вважатимуть, що солоні яблука смачніші, а жовті яблука більш схожі на груші. Виникне дискусія, яка спотворить стрункість нашої логіки. Що ж робити? Не сперечатися щодо смаків, відомо здавна.

Ось ми й наблизилися до головного значущого висновку – яблуко може бути одночасно червоним, солодким та круглим. Ці властивості не суперечать одна одній. Вони знаходяться начебто у різних площинах розгляду. Ви можете за власним бажанням відшукати спірні моменти викладу, будь ласка.

Чи вдалося нам з вами зробити просте яблуко повноцінним філософським об’єктом? На мій погляд, так. Пригадую з історії, що вчений Ньютон також зробив деякі цікаві висновки за допомогою яблука, бо вмів уважно спостерігати за об’єктами. Бачимо, що простий фрукт може бути дуже корисним для науки.

Вам здалося, що всі ці міркування дуже прості, все зрозуміло само собою? Може й так. Але ж це і є покрокова послідовна модель, яка ілюструє філософську логіку – формулювання питань, спостереження, міркування, порівняння, висновок, перевірка. Ця побудова схематично зображує принцип філософського розгляду будь-якого питання, адже йшлося саме про схематичну універсальну модель. Метою есе була наочність викладення. Тож думаю, що тут все дуже наочно!

Якщо з яблуком все зрозуміло, то його вже можна з’їсти… Але коли будемо «хрумтіти» нашим фруктом, то варто уявити собі складніші питання – соціологічні, психологічні тощо. Життя час від часу підкидає нам такі питання, де початкової простоти та наочності немає. Тож, гадаю, ця схема може стати у пригоді. Дякую за увагу.