Люди-шестерні

Як люди взаємодіють між собою? Як ми з іншими людьми складаємо пари чи колективи? Як колективізм можна уявити ілюстративно?

Спробую сформулювати міркування на цю тему у вигляді певного закону та назву його Законом шестерень. Мені так зручно для досягнення наочної образності, бо шестерні легко може собі уявити будь-який читач. Образно опишу шестерні, але мова йтиме все ж таки про людей.

При взаємодії між собою люди, в певному сенсі, схожі на шестерні якогось механізму – складного чи простого. Одні шестерні рухають механізм, вони провідні. Інші підпорядковуються загальному ритму руху та передають його наступним, вони ведені. Одні шестерні великі, інші маленькі. Одні крутяться швидко, інші повільно.

Що ж є головним для такої взаємодії? Що тут найважливіше? Адже для складання пари – згідно із Законом шестерень – важлива не величина шестерень. А саме відповідність форми зубчиків. Це найголовніше.

Ми часто можемо бачити в житті шестерні механізми. Це може бути розібрана коробка передач від автомобіля або хоча б годинниковий механізм. Можна собі образно уявити взаємодію людей у житті за аналогією до такого механізму. Шестерні крутяться, годинник цокає… «іде». Від чого залежить їхній злагоджений рух? Від розміру у діаметрі? Так, звичайно. Від зусилля заведеної пружини? Так, звісно. Від кількості коліщаток? Це також важливо.

Але найголовніша властивість всіх шестерень у механізмі – збіг розміру та кроку зубців. Порахуймо кількість зубчиків на кожній шестірні та порівняймо її. Від співвідношення кількості зубців залежить передатне число, тобто співвідношення швидкостей обертання шестерень.

Але надійність обертання залежить саме від збігу висоти та кроку зубців. Цей параметр і є найважливішим у моєму образному прикладі з порівняння годинного механізму та взаємодії людей у колективі.

У якому разі годинниковий механізм цокає рівномірно? Коли всі шестерні знаходяться на своїх місцях, у надійному зачепленні зубців, осі достатньо змащені, тертя мінімальне, пружина заведена. У якому разі людський «механізм» працює рівномірно? Коли всі його складові знаходяться на своїх місцях, виконують призначені функції та правильно взаємодіють між собою. Розбіжність «форми зубчиків» веде до сварок і конфліктів.

Що в реальному колективі є аналогом годинникового мастила та форми зубчиків? Усвідомлення кожним індивідом свого місця у колективі. Встановлені правила поведінки для кожного члена, його вміння виконувати свою функцію на своєму місці, безконфліктність спільної роботи та бачення кожним спільного завдання, грамотне керівництво всією групою, передбачуваність результатів, психологічна відповідність різних характерів, сумісність.

Індивідуальні звички мають бути вбудовані у колективну традицію. Особисті капризи недоречні та недоцільні. Амбітні сплески шкідливі для цілісності колективу. Дисципліна та відповідальність кожного члена групи – ось запорука загального успіху. «Хочу» та «можу» окремої людини підпорядковано спільному «треба».

Тоді група людей перетворюється з аморфної маси на злагоджений колектив. Хаотичність броунівського руху формується у загальний вектор. Загальний вектор дії складається з окремих індивідуальних рухів. Бути «тільки гвинтиком у загальному механізмі» – ця стереотипна фраза про недооціненість окремої особистості у великому колективі висловлює іншу логіку оцінки індивіда в групі.

Я прихильник іншого підходу до такої оцінки. Бути «гвинтиком у злагодженому механізмі» – це вміння чітко взаємодіяти з товаришами, відчувати загальний рух групи, надійно та відповідально виконувати свою функцію – досить складне завдання, не для кожного здійсненне.

На основі чого зрештою, наприкінці моїх міркувань, будується здатність індивіда гармонійно працювати в колективі? Яка людська властивість є головною у цій логіці? Головним, на моє переконання, є вміння індивіда підкорити свої інтереси інтересам колективу. Інтереси колективу повинні бути вищими за інтереси окремої людини. Загальне завдання за звичайних обставин важливіше за особисте. Тоді людський механізм працюватиме.

Подібно до того, як годинникові шестерні передають рух від первинної пружинної шестерні до кінцевої стрілки на циферблаті, так і людські «шестерні» працюють на загальний рух. У годиннику головним завданням є рівномірне обертання стрілок на циферблаті. У людському колективі головним завданням є гармонійна взаємодія всіх учасників задля досягнення спільної мети.

Чи спроможний особисто я злагоджено працювати в колективі? Думаю…