«Жуйка» для кухні

Звідки я взяв цей термін, «жуйка»? З порівняння людини з наймилішою і найкориснішою домашньою твариною, з коровою. Жуйка у випадку з коровою – це пучок смачної трави, який наша худобка довго тримає в роті, пережовуючи його зліва направо та маючи при цьому замислений вигляд. Такий у корови природний спосіб харчування, тому вона і називається жуйною твариною. Корова не мукає, якщо у неї в роті жуйка – це і є основна властивість для мого порівняння. Корова задоволена, не обурюється та не заперечує, не вередує. Все чудово. Задоволена як корова, так і її господар.

Люди харчуються інакше, але аналогія тут полягає не у способі харчуванні, а саме у замисленому вигляді, який люди мають під час подібного «жування». Жуйка інша, а сенс той самий. То про що ж йдеться? А про те, що таку ж саму «жуйку» можна дати й окремій людині, і великому колективу, і всьому суспільству – щоб не «мукали» і обурювалися керовано. У цьому випадку роль «жуйки» виконують спеціальні теми для розмов у вузькому або широкому колі, для обговорення на телебаченні та в Інтернеті, але обов'язково з продовженням обговорення на кухні.

Кухня – це загальновідомий «штаб» формування суспільної думки. Саме на кухнях народжується і виробляється громадська думка з різних питань. Саме на кухнях вона висловлюється, об'єднується в масштабах будинку спільно з сусідами, йде кварталами, містами та рухається по всій країні. Чи на кухнях вона лише «бродить» та визріває? Подумаймо.

Чи можна її організовувати? Так, звичайно. Чи можна керувати громадською думкою? Так, якщо вчасно та вміючи підкидати у ЗМІ «дріжджі» для цього самого «бродіння» – відповідні теми для обговорення – скандальні, епатажні, «смажені». Вона, кухонна думка, має бути захопливою для мас і безпечною для правлячої еліти. «Пар у свисток» – найкраще визначення призначення керованих кухонних обурень – швидко та галасливо, але марно та нешкідливо. Обурені сусіди побурчали між собою, перекинули по сто грамів і пішли до квартир «баїньки» у своїх ліжечках. А завтра знову на роботу.

Лаяти на кухні можна всіх – і уряд з депутатами, і президента з помічниками, і артистів з режисерами, і силовиків з юристами, і спортсменів з їхніми тренерами. «Перемивати кістки» відомим людям – чи це не приємність для обивателя? Якщо це кухонне обурення організовано правильно, воно буде абсолютно безпечним для правлячих кіл. Ви ж не будете з цим сперечатися? Хто ж у таких розмовах сам не брав участі?

Згадаймо давньоримську формулу досягнення прихильності плебсу. «Хліба та видовищ» вимагав народ для спокою. Приказка стара, але наскільки живуча! Римляни «випускали пару» на ристалищах, а ми більше на кухнях. Чим же наша кухня так підходить? А тим, що ми почуваємося в ній спокійно та вільно – моя кухня, що хочу, те й говорю…

Для розмов на кухні потрібні особливі теми. Які? Вони повинні займати розум та язик, відвертати від нагальних реальних проблем. «Жуйна» тема має бути настільки захопливою та актуальною, щоб її не можна було ігнорувати ні в суспільстві, ні в сім'ї, ні індивідуально. Пройти повз таку тему і не обговорити її ні з ким – це просто неможливо.

Вона не повинна бути довготривалою, нехай працює лише кілька днів, але вона обов'язково має бути яскравою як спалах. «Жуйна» тема має бути такою ж «смачною» для людини, як і пучок свіжої трави для корови. Такою, щоб «мукати» хотілося не з реальної проблеми, а за вузькою «смаженою» темою. При цьому предмет обговорення буде, швидше за все, неприємним, але ж його обговорення має бути обов'язково захопливим. Байдужих бути не повинно.

Своя думка щодо «жуйної» теми має бути у кожної людини, думки мають бути різними до протилежності. Суперечка з сусідом по такій темі має приносити задоволення, давати азарт аж до самозабутньої лайки. Відчуття власної правоти на тлі сусіда, який «нічого не розуміє», дає прекрасну можливість для особистого самоствердження: «Сусід – абсолютно недолугий у політиці (спорті, мистецтві…), я вже йому розповім всю правду... Адже він, загалом, хороший мужик, але недалекий в деяких питаннях. Роз'ясню вже як вмію!»

Можна коротко перерахувати найвідоміші «жуйні» теми – військові дії в країні та у світі, мовне питання та релігія, інопланетяни та астрологія, катаклізми рукотворні та природні, інфляція та підвищення цін, спорт. Спектр широкий.

Як же не обговорити футбольний чемпіонат, як не висловити догану «невмілому» тренеру? Ніяк не можна промовчати. Адже мені перед телевізором видніше, як тренувати збірну…

Чи підвищать пенсію? Коли та на скільки – дуже важливе питання. Що вони там собі думають…?

Особисте життя «зірок»! Як про них не поговорити, адже вони на те й зірки, щоб бути «на язиці». Ну, як тут пройти повз? Обговоримо! Підкажемо, якщо що…

Рух БЛМ. Ось, здавалося б, яка мені справа до подій у Штатах? Адже я особисто чорношкірих не пригнічував… і мої батьки теж. Але свої «п'ять копійок» до обговорення вставлю. Нехай знають…

ЛГБТ. Я сам не належу до жодного з цих різновидів… і не дуже розуміюся, як це у них там… Хай би собі жили люди, як їм подобається… але навіщо ж вони парадом… центральними вулицями та з такою охороною…

Комунальні тарифи! Так, і про них теж можна… без згадування причин та наслідків…

Політика уряду! Ох, я б їм… і показав, і розповів… Що ж творять? До яких пір…

Ну, тут головне – не заглиблюватись… Саме це і є головною властивістю кухонних тем – говорити про політику, не заглиблюючись у політику. Не треба «підкопувати» в глибину – так, «потягніть трохи поверху, зробіть неглибоке прополювання», і достатньо. І намагайтеся не висуватися з кухні. Так буде спокійніше для всіх.

Чи всі теми я тут перерахував? Не знаю, та це й неважливо. Бо тільки-но порозумієшся в одній темі, як зненацька виникає друга, ще цікавіша. От тобі й маєш… Розібратися з усім – величезний клопіт.