Глава 4. Евелін

Це був момент, коли час просто зупинився, перетворюючи кожну секунду на нескінченність. Коли Ріан нахилився, я не відсахнулася. Навпаки, моя магія повітря, зазвичай некерована і буйна, раптом затихла, поступаючись місцю іншому полум'ю, що розливалося по венах.

Його губи торкнулися моїх — спочатку обережно, майже питально, ніби він давав мені останній шанс передумати. А наступної миті — владно, палко і так щиро, що в мене перехопило подих. Це не було схоже на ті пусті розмови в бальній залі чи фальшиві посмішки кавалерів. Це було справжнє. Те саме всеосяжне відчуття, про яке мама розповідала з таким теплом у голосі. Світ навколо вибухнув мільйонами іскор, і на мить я забула все: хто я, де я, і які борги кам'яною брилою висять над моєю родиною.

Але реальність вдарила під дих холодним протягом, щойно я згадала обличчя батька. Я різко відсахнулася, розриваючи контакт так болісно, ніби віддирала живу шкіру. Серце калатало десь у горлі, а губи все ще горіли від його поцілунку — тавра, яке я не мала права носити.

— Ні… — видихнула я, відступаючи на крок у глибоку тінь гліцинії, яка тепер здавалася мені чорними ґратами. — Це помилка. Величезна помилка, Ріане.

— Еліано, чекай! — Ріан кинувся за мною. Його обличчя, зазвичай іронічне та розслаблене, зараз було сповнене такої тривоги й несподіваної серйозності, що мені захотілося повернутися в його обійми. Він простягнув руку, але зупинився за сантиметр до мого плеча, поважаючи мій простір. — Я не хотів тебе образити чи злякати. Клянуся, мої наміри серйозніші, ніж ти можеш собі уявити. Я не шукав розваг на одну ніч під маскою нічного саду.

Я подивилася в його очі, що зараз здавалися темними вирами, і відчула, як усередині все стискається від нестерпного болю. Він був першим чоловіком, з яким мені було так легко бути просто собою. Першим, хто побачив жінку за моєю магічною силою чи титулом герцогської доньки.

— Ріане… — мій голос здригнувся, стаючи ледь чутним шепотом. — Мені ніколи не було так добре і просто з кимось, як із тобою ці кілька хвилин. Але це нічого не змінить. Світ влаштований інакше. На жаль, я вже не вільна розпоряджатися собою чи своїм серцем.

Його погляд потемнішав, стаючи важким і електричним, як грозове небо перед бурею.

— З ким? — його голос став низьким, майже небезпечним. — Хто той чоловік, якому ти обіцяна? Ти заручена? Вже одружена таємно? Скажи мені ім'я, Еліано, і я знайду спосіб усе виправити.

— Гірше, — перебила я його, відчуваючи, як магія землі під моїми ногами починає вібрувати, відгукуючись на мою внутрішню бурю. — Батьки віддають мене на Відбір наречених для принца Адріана. Наша скарбниця порожня, і цей союз — єдиний вихід для мого роду, єдина можливість врятувати наш дім.

Ріан на мить завмер, ніби його вдарило магічним розрядом прямо в серце. Його губи стислися у тонку, напружену лінію, а в очах промайнуло щось, що я не змогла розшифрувати.

— Принц Адріан… — повторив він дивним, майже гірким тоном. — Але ж…

— Я ніколи не зможу його полюбити, — твердо відповіла я, хоча серце розривалося, дивлячись на чоловіка перед собою. — Але поки триває Відбір, я належу короні. Я не маю права навіть мріяти про іншого, не маю права давати тобі надію. Якими б сильними не були твої наміри, мої батьки не погодяться. Повір, я знаю. 

Він знову спробував схопити мене за руку, його пальці майже замкнулися на моєму зап'ясті, благаючи залишитися.

— Еліано, послухай, усе може бути інакше. 

— Ні, Ріане, — я зробила останній, рішучий крок назад, туди, де нічний туман був найгустішим і найтемнішим. — Якщо ти справді щось відчув до мене за цей вечір… молися. Молися всім богам, аби принц Адріан образив мене своєю неувагою. Молися, щоб він обрав іншу, і я могла повернутися до справжнього життя. Молися, щоб він ніколи не подивився в мій бік. І тоді, можливо, ми ще зустрінемося…

Я активувала магію повітря й води одночасно, відчуваючи, як стихії підкоряються моєму розпачу. Густий, непроникний туман миттєво огорнув мене сріблястим коконом, приховуючи від його відчайдушного погляду. Коли він зробив крок у білу завісу, намагаючись знайти мене, я вже розчинилася в тінях саду.