Глава 11

Дарія: 
На обличчях обох принців читалось величезне здивування. Звичайно, я могла й відмовити обом, але не могла собі дозволити такого на своєму ж балу, принаймні не в присутності гостів , батьків та любого Себастяна. А особливо після таємничості Коліна та Антуана, мені кортіло довідатись про що ж міг розмовляти мій брат з Сорелем, при цьому навіть не сказавши мені.. 
- Що ж ви застигли, принце Антуан? - запитально піднімаю брову - Невже передумали зі мною танцювати? Якщо це так, то я з радістю прийму пропозицію вашого брата..
- Наступний - обов'язково! - серйозним тоном мовив той, без зайвих церемоній взявши мою руку та повівши у центр зали.. Ох, як же ж можна бути таким нестерпним? 
У ритм музиці, принц охопив мою талію своїми руками при цьому не відводячи погляд та вправно закружляв у танці.. 
- Яких ще сюрпризів чекати від вас, Даріє? - раптово запитав Антуан, трохи  ввівши мене у ступор. 
- Залежить, на що саме чекаєте ви, принце? - відповідаю питанням на питання, хоча здається цілком розумію його суть. 
- Ви й самі знаєте на що я чекаю! - врівноважено мовив той, ніяк не відвівши погляд.
- Рано чи пізно вам набридне ця затія! - посміхаюсь крізь шаль, яку він так прагне зняти. 
- Я впертий принцесо! Не набридне! - так само посміхнувся Антуан, знову змусивши моє тіло дивно на це реагувати. 
- Про що ви розмовляли з моїм братом? - питаю прямо, а то наша розмова всеодно зайшла б у глухий кут. 
- Здається, ви вже чули мою відповідь, Даріє! Що ще ви хочете почути? - вдаючи дурника (а може й ні) перепитує принц.
- Правду! Гадаєте я повірю в цю маячню із танцем? Я б не здивувалась якби це говорив Луї, але точно не ви! Тож? 
- Від вас можливо приховати хоч щось? Чи ви бачите всіх наскрізь? - посміхаючись перепитує той, хоча я не бачу тут нічого смішного.
- Безумовно! Вас впершу чергу Антуане! - ствердно киваю, але в той же момент музика стихла і наш танець зупинився! Ну так, саме "вчасно"! Попри все, хотіла зробити реверанс і зникнути з поля зору цього дивака, але той зупинив мене наблизившись до мого обличчя та шепотом мовив: 
- Запитайте краще у свого брата, Даріє! І знайте, так чи інакше, я дізнаюсь про вас геть усе! 
- Успіхів вам, принце! - уявила, ніби ситуацію контролюю я та впевнено поглянувши у його зелені очі попрямувала до Коліна, який весь цей час спостерігав за цим цирком..
- А де ж мої аплодисменти? Шоу сподобалось, братику? - весело запитую у свого спостерігача..
- Браво сестричко! Але будь обережніша! Я бачив погляди Сореля молодшого, ти от-от опинишся між двох вогнів! - вкрай серйозно мовив Колін, змусивши мене трохи замислитись.
- Ти знаєш мене як ніхто, я впораюсь! 
- Знаю! Але готуйся, насувається Сорель старший! - зосередивши свій погляд позаду мене, попередив брат і обійнявши мене за талію побажав успіхів.. Ох, Коліне, вона мені знадобиться! 
- Даріє, дозволите свою руку? - низько кланяючись питає Луї, а я потай видихаю та приймаю запрошення на танець..
- Сподіваюсь принцесо, мій брат вам не набридав під час танцю? - щойно залунала музика, запитав принц..
- Ні, зовсім ні, запевняю вас! Він досить вправно танцює, так само як і ви! - промовляю, від чого очі мого опонента засвітились впевненістю..
- Чи буде це нахабністю запросити вас на прогулянку, завтра ввечері? - знову раптово запитав Луї.. Ох, звичайно ж я горю великим бажанням гуляти з ним! Нічого кращого не міг придумати? Ще й якщо про це дізнаються матінка та Себастян, тоді я не зможу викрутитись! 
- А чи буде нахабністю вам відмовити? - легко запитаю у відповідь, від чого принц зовсім не засмучується, а навпаки стає більш рішучим..
- Даріє, я багато чув про ваш норов, але він мене так просто не спинить! Я впертий! - лукаво посміхається той, змусивши дивно відреагувати на його останнє слово.. Як я розумію, впертість у їх крові? Той не здасться, цього не спинить і всюди переважає впертість! Здається, що з цими Сорелями я явно збожеволію! За стільки часу, вони найзавзятіші кавалери, адже кожен джентльмен одразу ж приймав мої відмови, не залежно чого вони стосувались, а ці бачте, вперті! Гаразд, побачимо скільки часу їм вдасться мене терпіти! Кажеш, знаєш про мій норов, Луї? Ох, запевняю, ти ще його не бачив! 
- Отож, прогулянка? Де? Та з ким? - висуваю свої питання, помітно збільшивши самооцінку Сореля. Нехай, хай трохи потішиться! 
- У міському парку, там чудово гуляти ввечері вдвох.. Тільки якщо вам лячно буде зі мною наодинці, то можемо запросити й мого брата?! 
- Гадаєте, з вами двома мені буде менш лячно? - хотілось гучно засміятись, але зважаючи на гостів, я тільки тихенько посміхнулась, а потім додала:- Я не з лякливих! Побачимось завтра, і присутність вашого брата не обов'язкова! 
Роблю реверанс, і в той же момент стихає музика.. Дорогою до Коліна, мене зупиняє Себастян..От що його високості від мене потрібно? 
- Чому ти так швидко втекла від принца Луї? Забула про манери? - суворо питає той. Ох, ненавиджу його такий тон! Відчув себе королем? Знову?
- Ти стежиш за мною? - вдаю здивування, хоча сама прекрасно розумію, що цей пройдисвіт у вигляді мого брата, пильно стежить за кожним моїм кроком..
- За кожним твоїм кроком, Даріє! - підтверджує мої ж думки і додає:- Я не дозволю тобі наробити дурниць та посоромити наше чесне ім'я! 
- Не хвилюйся! Обійдеться без сорому! - заспокоюю його величність, доки в самої вирують емоції. Авжеж, їм важливе тільки їхнє чесне ім'я, а на бажання та почуття рідної сестри та доньки начхати! 
- Я й не хвилююсь сестричко! Помітив, ти запала в око обом Сорелям! Молодець! Вмієш зачаровувати, коли це потрібно. - мовив Себастян, від чого я здивувалась тепер вкрай серйозно. Що це він меле? 
- Ти взагалі про що? Наші танці з ними нічого не означають,у всьому винен етикет, завдяки якому я не маю права відмовити..- у своїх думках вимовляю це із злістю, але насправді говорю чітко та врівноважено, впринципі як і завжди.. 
- Сестро, не будь такою наївною! Рано чи пізно ти все сама побачиш і зрозумієш, головне зроби правильний вибір! 
- Не дочекаєшся, ваша високосте! Я завжди обиратиму себе! - зрозумівши про який вибір натякає цей безголовий, прямую на пошуки Коліна. Цей світ явно збожеволів, але чому я завжди у центрі цього божевілля?