16.08.158р.
Гаяв-Ток
Обраного торік будинку для такої великої компанії було замало. Тому поки нас не було приятелі поселились в королівському палаці. Можна було б позаздрити такій розкоші, коли б не загальний стан будівлі. Бруд, павутиння, цвіль, а в деяких частинах ще й не приємний запах. Купа потрощених меблів, битого скла та інших наслідків вандалізму. Начебто хтось щось шукав й не знайшовши почав все знищувати навколо. Навіть картини на стінах постраждали, їх було порізано, а лахміття звисало з рам. Та частину яку обрали собі маги, вже набула більш обижваного вигляду.
Вранці телепором ми повернулись з Ісхейму й кожному не терпілось поділитися новинами. Та довелось трохи почекати та потягти інтригу.
Спочатку дочекались Лавера з Норгреда. Чоловік переправляв туди янабірдів. А це була та ще справа. Все ж їх потрібно було переконати, щоб вони не плескали язиками де не потрібно. Навіть декан розумів, що тримати таємницю Вільних Земель доки є доцільно.
Потім всі зібралися в головній залі за довгим столом де й пообідали та обговорили все що трапилось за цей час.
Першим почав Хейл Янг якому в допомогу видали Юдіана та Імара. Чоловік розповів, що телепортаційна арка в Гав-Току справна й коли вставити в неї адрес-камені та налаштувати з Валкойном, може почати працювати. Інша справа з маленькими. Нурлан та Рестфол, міста на заході від Гаяв-Тока, лише умовно зберегли площадки. А от північний Хедларк міг навіть похизуватися однім вцілілим артефатом. Дивовижну знахідку знайшли поряд, під однією каменюкою. В Лумінені від арки був лише фундамент, а от що робити з Арділаутом й гадки не мав.
З маяком ситуація стабільна. Вдалось встановити захисний бар'єр, який запобігає поширенню криги та магії. А ще блокує сигнал. Втрачену частину так і не знайшли.
Магістри Дорт та Ванлір доповіли про знищення декількох зграй нерозумних немерців, химер та іншої погані. Леорі з Віткаром наввипередки хизувались як вдало вони били погань. Рівісу з Вандою залишилось лише додати, що з цих походів лише Арбін приходив майже без ушкоджень. А ще вчителям вдалося знайти одне з зосереджень аномальної магії, яке створювало благополучне середовище для всіх цих потвор. Й за допомогою фот Хейнна знищити. Що безперечно зробило це місце більш безпечним. Сам же елмет розповів як він за допомогою Соренто, Каліма та Шиміра намагався за заклинаннями виявити інші аномалії. Та все марно, вони наче переміщалися по Вільним Землям в хаотичному порядку. Ось воно має бути тут, та коли діставались цього місця, там нічого не знаходили.
Та всі ці новини потрапили на задній план коли Філл розповів, що отримав він, Улла, Біра та несподівано Денжи.
Особистий учень Янга міг з легкістю похизуватися у мовчанні з Соренто, тому багато з ним не спілкувалась. Лише декількома словами за той час, що була в Гаяв-Току може й перекинулась. І от раптом на тобі, він виклав четвертий із сімох ключів поряд з ще трьома.
- Як бачите, всі в зборі! – оголосив фот Хейнн. – Та все ж не рекомендую їх зараз використовувати.
- А як вони взагалі діють? – запитала я, роздивляючись артефакти. Те що це не просто ключі, знали ще торік.
- Їх потрібно поєднати з головним артефактом. Це все, що мені відомо, - відповів елмет.
- Треба було в колишніх королів запити, - тяжко зітхнув Террі, - може хоча б ваші щось розповіли.
- А ваші вам нічого не розповіли? Ой, Фіона, а що в тебе на руці? – змінивши тему запитала Олдрі. Й не чекаючи пояснень від подруги оголила той зап’ястя. – Ти що? Заміж вийшла?
Далі розповідати довелось вже нам. І про зустріч з таємничим незнайомцем. І про заручені Калріна з Фіоною. І про розмову з Беллатором та його коханою Джойс. А вже потім знов повернулись до ключів. Та ніхто ані згадав, ані придумав, що з ними робити зараз.
Й коли всі розійшлися по своїм справам я перемістилась до Лісового Будинку, щоб перевірити як справи у Лавени. Я це робила майже кожен день, бо на душі було неспокійно. Хотілося контролювати все і кожного. Та здоровий глузд поки переважав. А ще від подруги дізнавалась, що відбувалось в місті. Й новини були невтішні. За містом почали з’являтися короткочасні, аномальні зони, в які ніхто не ризикував ходити.
21.08.158р.
Карлоу, Гаяв-Ток
Якось не було зайвого часу перевірити, що там на сході від Лумінена. Та цього разу ми вирішили обрати саме цей напрямок, щоб подивитись, що відбувається на кордоні Дикого Лісу та королівства кельтар. Звісно далеко дійти не встигнемо, то хоча б до сусіднього міста дістанемось. Через справи в академії, Лавер був змушений повернутися до Маг-Рівіка, тому в дорогу ми відправились тим же складом, але без нього. Звісно нас ніхто просто так відпускати не збирався, тому Террі довелось скористатися своїм вмінням переконувати тільки словами, без магії. І в нього це вийшло. Саме тому ми в п’ятьох переступили межу міста Карлоу. Міста ковалів та ремісників. Про цей статус “говорила” ціла купа різноманітних майстерень, в яких знаходили й гончарні кола, й ткацькі станки, й ковадло, й печі та багато чого ще.
Досліджуючи місто ми ризикнули й розділилися. Террі з Фіоню посилив Самідір, я ж залишилась з Вальдегором. Та відходити далеко все ж не наважились.