33

   Пофарбовані кривавим світлом місяця хмари надавали цьому місцю наліт відчаю і самотності. Хто ж цей чоловік насправді? Скільки йому років? Чи був він колись людиною, чи вже народився вампіром? 

   Усе це мені було невідомо, бо сенатор Ґарн ревно охороняв свої таємниці. А мені до його таємниць раніше не було абсолютно жодного діла. Однак зараз ці питання стали мене мучити. І я подумала, що, можливо, сьогодні зможу задовольнити свою цікавість. Хоча б трохи притуплю передчуття швидкої смерті.                                                                                                                                                           

   Варто було мені пройти далі в глиб саду, як ворота безшумно зачинилися. Про те, що це сталося, я зрозуміла лише тоді, коли почула клацання клямки, що закрилася. У цей момент здалося, що я з наївності своєї потрапила в пастку і виходу немає. Шлях тільки вперед, до невідомого.                       

   Я усміхнулася сама собі. Попри зовнішню похмурість саду сенатора, мені тут було затишно. Легкий, ще по-літньому теплий вітерець ворушив моє волосся і листя дерев. До нього долинав запаморочливий аромат яблук. А за кілька кроків я розгледіла кошик, що стояв поруч з одним із дерев. Плоди в ньому були яскраво червоними й такими гарними, як на підбір. Немов усі підгнилі й червиві плоди хтось сховав, а найкращі залишив тут милувати око.                                                                     

   Я не змогла втриматися і взяла яблуко. Приклала до губ і вдихнула запах. І бажання надкусити його стало нестерпним.                                                                                                                                           

   Вампіри можуть їсти будь-які плоди своєї праці: овочі та фрукти. От тільки це абсолютно марно, бо така їжа не притупляє наш голод. А звичайна вода не може втамувати нашої спраги. І це, напевно, найбільша іро\нія буття: навколо повно їжі, тільки руку простягни. Але для нас вона марна. Ось тому деяким філософам і мислителям здається, що наш народ проклятий.                                                  

   А ось люди можуть все їсти. Буквально. Навіть комах. У старих літописах я виявила давно забуту легенду. У ній стверджувалося, що колись давно наш світ належав людям. Боги зробили їм такий подарунок. Але не зумівши впоратися з власною жадібністю, поглинаючи все, що бачили їхні голодні очі і до чого могли дотягнутися їхні загребущі руки, людство перетворило світ на пустелю. Згідно з цією легендою, саме люди стали причиною загибелі більшості видів тварин, риб і птахів. Вони знищили багато рослин. І коли прийшов Великий голод, вони стали пожирати одне одного. Саме в ті страшні часи, як написано в трактаті, з'явилися перші вампіри. Вони відродилися з людей і змогли покласти край тиранії людства. Одним із перших і найсильніших вампірів був Мооду, який і привів наш народ до процвітання.