28

   — Так і є, — я кивнула. — Але навіть якщо все вийде і нас не спіймають, моя сім'я заплатить за мою втечу. А можливо, і твоя теж.                                                                                                                    

   — Я готовий піти на це, — сказав він рішуче, — заради кохання до тебе.                                             

   — Заради кохання не жертвують близькими, — Ровен.                                                                        

   Я зробила ще кілька кроків назад, задкуючи від нього.                                                                      

   — Іди геть, прошу, — благала.                                                                                                                  

   І в цей момент я усвідомила, що більше ніколи його не побачу. Не зможу поговорити, доторкнутися. І разом із цим усвідомленням стримувати сльози ставало дедалі важче.                                                  

   — Я кохаю тебе, Ташо, — не здавався коханий, а в очах його застигли сльози. — Ти навіть не уявляєш, як сильно я кохаю тебе!                                                                                                               

   Біль стискав моє серце крижаними лещатами та обпалював шаленим полум'ям.                             

   — Я кохаю тебе, — прохрипіла я у відповідь. — Але в нашого кохання немає майбутнього. Іди, будь ласка. І будь щасливим.                                                                                                                                

   Агонія встромилася в мої груди, своїм величезним жалом, залишаючи після себе пульсівну дірку.    

   — Ташо, — Ровен ворухнув губами, але я почула.                                                                                

   Я розвернулася і попрямувала геть. Великих зусиль мені коштувало стриматися і не кинутися бігти.  

   — Ташо, — промовив він пошепки.                                                                                                        

   Я прагнула сховатися. Сховати від нього весь свій біль. Не хотіла, щоб він бачив мої сльози. Він має запам'ятати мене щасливою та усміхненою. І саме такий образ свого першого кохання нехай пронесе він через усе своє довге життя.                                                                                                                 

   Вкласти емоції в роботу, тільки так я могла впоратися зі своєю істерикою. Ровен усе вимовляв моє ім'я. Незліченну кількість разів кликав мене пошепки, щоб криком не привертати до себе увагу. Але я не зупинялася. Продовжувала йти від нього. Це найкраще, що я могла зробити для нас двох.