27

   На мить заплющила очі. Спокуса піддатися на його вмовляння була настільки великою! Я хотіла бути з ним, ростити дітей, доглядати за домом. Стати відданою дружиною і турботливою матір'ю. Виростити свій сад і побувати в сусідніх містах. Я багато чого хотіла, але всі мої мрії були перекреслені вибором Оракула.                                                                                                                                                    

   Однак тепер випав шанс. Слабкий і примарний, але все ж шанс прожити довге й щасливе життя з коханим. Довге. Але от чи щасливе, знаючи, чим довелося заплатити за свою свободу?                       

   Я відступила на крок назад, щоб Ровен не міг до мене доторкнутися.                                                    

   — Ти здурів? — запитала так, немов ми обговорювали купівлю сукні, а не мою втечу.                      

   — Ташо, — почав було він.                                                                                                                      

   Але я знала, що зараз знову почнуться вмовляння, тому перебила чоловіка:                                    

   — Ровене, нікуди ми не будемо тікати, — я відповідала йому так само пошепки, як і він звертався до мене, сподіваючись, що нас ніхто не почує.                                                                                          

   Він пропонував піти на злочин, наразити свою сім'ю на небезпеку і гоніння. Як він міг узагалі подумати, що я наважуся на таке?                                                                                                       

   — Прошу тебе, — не вгамовувався хлопець, — ми будемо вільними. Ми одружимося і кохатимемо одне одного. Народимо дітей, як і мріяли.                                                                                            

   — Ні, — я похитала головою. — Те, що ти пропонуєш — немислимо.                                               

   — Отже, ти все ж хотіла стати обраницею, — він ображено підібгав губи.                                           

   Зараз Ровен став схожий на хлопчиська, який не отримав довгоочікувану іграшку.                        

   Я так втомилася від усього цього. Мені стало прикро за себе, за те, що я весь цей час кохала хлопця, який мене, за великим рахунком, навіть не знав. Бо якби знав, то розумів би, що я ніколи в житті не наважуся на таке.                                                                                                                                       

   Так, я хотіла жити, не хотіла ставати жертвою божеству, але не ціною життів своїх близьких.                

   — Ні, Ровене, — я ніколи не хотіла бути обраницею, думаю, ти це усвідомлюєш. — Я зітхнула…          

   — Але ти казала, що найбільше хочеш бути моєю дружиною, — пробубонів він.