21

   Сім’я Ровена була вищою за становищем і набагато багатшою. Тож його батьки були проти такого вибору сина. Але він зумів на ньому наполягти й незабаром вони прийшли сватати мене. Мої батьки з радістю погодились на цей союз. І ми з нареченим почали готуватися до весілля. Однак наше щастя тривало недовго.                                                                                                                                           

   Незабаром Оракул оголосила мене обраницею, і всі мої плани на майбутнє життя впали. У цей час у Сіти з'явилося троє кавалерів. Вони навперебій шукали її увагу, а вона все ніяк не могла визначитися між ними. Мама мала рацію. Тепер у сестри є можливість обрати більш вигідну партію для заміжжя. Чим вони з мамою і були зайняті весь час, коли я намагалася змиритися зі своєю долею.                  

   Чи злилася я на те, що вони намагаються використати мою  непринадне становище? Ні, я просто була здивована тим, що моя сестра так легко погодилася на роль фаворитки сенатора. Однак їй цю роль треба було ще заслужити. А з усього виходило в них не дуже.                                                      

   Матір з батьком повернулися швидко і принесли з собою бутель крові з льоху.                                 

   — Ми не їстимемо кроликів? — запитала сестра з явним розчаруванням у голосі.                              

   — Вони тільки для гостей, — суворо сказала мама, — а нам слід доїсти запаси, які є.                       

   Сіта засмучено зітхнула, але суперечити не стала.                                                                                  

   Наша сім'я жила бідно, але непогано. Або, як заведено говорити у вищих колах, скромно. Велика худоба в наших краях не водилася, тварини не витримували тутешнього клімату. Кролики, ось і все, мабуть, що було доступно городянам, і ті часто хворіли та дохли. Тому утримувати їх було найдорожчим задоволенням.                                                                                                                       

   У нас було кілька, яких ми берегли, яких їли тільки на свята і коли приходили гості. Однак виростити кролика було не так вже й просто. У більш заможних сім'ях їх, звісно, було більше. А в нас, на жаль. Тому ми задовольнялися кров'ю у пляшках, які купували у місцевому магазині. Генномодифікована кров була на смак практично справжньою. Вона вгамовувала спрагу, але задоволення не приносила.

   Овочі, які вирощували на городі, і фрукти в саду в їжу ми не вживали. Це робилося швидше за звичкою. Як розповідали батьки, та й не раз про те читала, вампіри колись походили від людей. Мій прадід був людиною. А потім прийшла пандемія — і все змінилося. Але вампіри вперто продовжували обробляти землю і вирощувати все що може на ній рости, як данина своєму минулому, що давно пройшло.