20

   — Чи можу я дізнатися, що це був за спектакль? — поцікавилася я, почекавши кілька хвилин після того, як двері за сенатором зачинилися.                                                                                                      

   — Ми не знали, що він прийде сьогодні, — відповіла мама, — інакше б приготувалися краще.           

   — Нічого не вийде, — сказала сестра, похитавши головою.                                                                    

   — Все вийде! — твердо запевнила мама.                                                                                                   

   — Ну ти ж сама бачила, що він з Таші не зводить очей, — хмикнула Сіта.                                               

   — Що ви задумали? — запитала я, схрестивши руки на грудях. — Наше становище в суспільстві значно зросло, — почала пояснювати мені мама. — Зараз важливо закріпити його. Для цього Сіта має мати гарну партію. А сенатор — це дуже гарна партія.                                                                              

   Я усміхнулася.                                                                                                                                              

   — Мамо, такі, як Олександр Ґарн, не одружуються.                                                                                 

   — А нам і не потрібно, щоб він одружився, — мама подивилася на мене, як нетямуща дитина. — Досить і того, якщо твоя сестра стане однією з його фавориток. Пізніше і наречені кращі з'являться.

   Я здивувалася. Витріщилася на маму, відкривши рот.                                                                              

   — Давайте обідати, — сказала вона, тим самим даючи мені зрозуміти, що розмова на цю тему закінчена. — Я покличу батька. А ти, — звернулася вона до Сіти, — переодягнися.                           

   Мама розвернулася на підборах і вийшла з дому.                                                                                

   — І ти на це згодна? — запитала у сестри.                                                                                           

   — Чому б і ні? — вона знизала плечима. — Олександр мені подобається. Він гарний і сильний.    

   — А ще багатий, — додала я з усмішкою.                                                                                            

   — Багатий, так, — не стала крутити сестра. — Він найбагатший вампір у нашому місті.               

   — І тобі буде достатньо цього? — я не могла повірити своїм вухам. — Достатньо бути однією з його коханок?                                                                                                                                                          

   — А що в цьому такого? — сестра примружила очі та дорікнула: — Це ж ти у нас довго вибираєш.   

   Я розуміла, про що вона говорить. Згідно з традиціями нашого народу, молодша сестра могла вийти заміж тільки після того, як вийде старша. До мене сваталися відповідні наречені, але я не віддавала перевагу комусь із них. А потім мене помітив Ровен. Але і йому я не поспішала відповідати взаємністю на його знаки уваги, поки не переконалася в тому, що наміри у хлопця серйозні. Тільки після цього я прийняла залицяння Ровена. До того моменту вже була закохана у нього по самі вуха.