7

   Я інтуїтивно зробила крок назад, намагаючись уникнути його близькості та захистити свій особистий простір від вторгнення стороннього чоловіка.                                                                                               

   — Хочете звинуватити мене в чомусь, сенаторе? — спитала піднявши підборіддя.                                

   — Хіба схоже? — його обличчя прикрасила лукава посмішка.                                                                  

   — Я просто гуляла, — наполягала на своєму я.                                                                                           

   — Звісно, — кивнув співрозмовник, — тому що ви досить розсудливі. І знаєте, що обов'язок обраниці — зберегти себе для Мооду, а будь-яка загроза прирівнюється до злочину, за який має відповісти вся родина.                                                                                                                                                          

   Я мовчала. Він міг просто перевіряти мене. А міг і знати потаємні помисли. Якщо почну виправдовуватися, це може означати визнання мною провини.                                                                  

   Якось одна обраниця вирішила накласти на себе руки. Але їй не дозволили. Вчасно зупинили. І однаково відвели до Мооду. А її сім'ю стратили. Усіх, навіть найменших. Така ж доля чекала і на другу обраницю, яка вирішила втекти. Їй не вдалося.                                                                                        

   Після того, як на дівчину вказувала Оракул, вона мала лише один шлях — до храму в пустирищах. Однак незгодних з рішенням Оракула було настільки мало, що я насилу знайшла відомості про них у міській бібліотеці. Переважно дівчата були щасливими стати нареченою для кровавого бога. Навіть розуміючи, що на них там чекає.                                                                                                                  

   — Ви ж розумієте, яка вам дісталась важлива роль? — запитав сенатор, так і не дочекавшись моєї відповіді.                                                                                                                                                        

   — Найважливіша, — викарбувала я завчені з дитинства фрази, — будь-яка дівчина мріє стати обраницею. Однією зі рятівниць, жертви яких будуть відбиті в камені та залишаться в пам'яті нашого народу на цілу вічність.                                                                                                                              

   — Але не Таша Сіотар, — усміхнувся він, тільки-но я закінчила.                                                        

  Від цих його слів і від пронизливого погляду я затремтіла всередині. З останніх сил намагалася не показувати жах. Сенатор зробив ще крок уперед. А я знову відсахнулася, але цього разу на мене чекало розчарування. Спиною я вперлася у зачинену хвіртку. Не сміючи відвести погляду від багряних очей, я почувалася мухою, що потрапила в павутиння і безрезультатно борсається, намагаючись вибратися. І дивилася на павука, який спостерігав за своєю жертвою з цікавістю.