Розділ 5. 1 Розкол серед компанії обраних

Дівчата наліво, хлопці направо.

Зоряна круглими очима дивилася на те, що відбувалося. Її й без того не маленькі блакитні очі були так широко відкриті, як тільки можна, щоб не пропустити бодай крихту інформації. Обранці, двоє найбільш достойних із яких будуть особисто познайомлені з ящером Володарем двох світів. Про таку обраність можна лише в книжках прочитати чи в фільмах подивитися. Коли Зоряна задумувалася про особливе призначення її Роду, у її русяву голову іноді приходили думки про криптоніт, людей Х та Нарнію, однак хто б міг подумати, що правда матиме стільки спільних рис із казками та коміксами. Її хвилювало лише, що ніхто не пояснив нащо їм треба знайомитися зі Змієм. Ходіння навколо прямої відповіді, відмовки та «про справжню причину знають лише обрані» не дуже влаштовувало Зоряну. Щось у поведінці пані Катерини та пана Ярослава насторожувало.

- Народ, Вас нічого не бентежить у цій всій ситуації? – трохи приглушеним голосом звернулася Зоряна до своїх подруг по нещастю, так, щоб її не почули одягнуті в білий, схожий на медичний костюм служниці, які, мов бджілки, клопотали біля вішалок із одягом в кутку просторого приміщення. Дівчат і хлопців відправили у різні кімнати для того, щоб вони трохи відпочили «з дороги», переодягнулися й підготувалися до випробувань.

- Аж ніяк, – ліниво й трохи зверхньо протягнула Любава, яка вже причепурилася й переодягнулася й тепер лежала, розкинувшись на дивані й поклавши ноги на обшиті шовком подушки.

- Відправитися до Змія – велика честь. Всі мріють, щоб одного дня на руці проявилося татуювання, – м’якіше додала дівчина з чорними косами, яку звали Вербава. – Ти що, не мріяла?

- У нашому світі про це нічого невідомо. Ми навіть не знаємо про Аверс і Реверс, – повідомила Зоряна.

- Бути обраницею Змія – це означає возвеличення всього Роду, присвоєння титулу членам родини й прийняття твоєї сім’ї в правлячі кола, – пояснила Вербава. – Змій обирає зазвичай одного юнака та одну дівчину. А нас надто багато. Таке вперше в історії.

- І що роблять обранці? – продовжувала штурмувати питаннями реверсянок Зоряна.

- Їх більше ніхто не бачить після того, як вони відправляються в Лігво Змія, – промовила Вербава. – Кажуть, він має людську іпостась і одружується на дівчині, щоб разом правити світом. – У її голосі прозвучали романтичні нотки.

- А хлопець йому нащо? Може, він просто зжирає щасливчиків? – запитала збита з пантелику Зоряна.

- Ніхто не знає, – відповіла Вербава, ігноруючи «Пхе» Любави, якій явно було неприємно спілкуватися з необізнаними аверсянами. – Але це честь, розумієте? Запорука існування Аверсу і Реверсу в гармонії.

Зоряна не встигла обуритися сумнівною «честю» бути з’їденою допотопним звіром. Двері відчинилися й у приміщення зайшли юнаки. Зоряна спіймала себе на тому, що її щелепа відвисла, й швиденько закрила рот доки ніхто не помітив, сподіваючись, що від різкого руху її зуби клацнули не так голосно, як їй здалося. Стилісти попрацювали на славу. Юнаки були вбрані в чорні костюми – на перший вигляд прості, але, хто стикався зі спецодягом для правоохоронців або військових, прийшов би у захват. Зручність, легкість, здатність відштовхувати воду й бруд, ідеальний пошив – ось критерії, які неможливо проміняти на розшиті золотом шати. Кожному з юнаків перукарі підібрали зачіску, яка пасувала якнайбільше й додавала мужності, а часом, як у випадку з чорноволосим Лютим, привабливої загадковості. Навіть рудий Володя, який все ще ніяк не міг прийти до тями після потрапляння в інший світ та обставин, що супроводжували цю подію, перестав виглядати кумедно. Ані відстовбурчені вуха, ані тепер красиво підстрижені та вкладені кучері більше не могли стати приводом для глузувань. Його висока, довгов’яза фігура легкоатлета була подана у найвигіднішому ракурсі – сухість і підтягнутість впадали в око першими.

- Ми ще не готові, – пискнула напівроздягнута Вербава.

- Панове, прошу покинути дівчачу роздягальню, – заметушилася товстенька миловидна жіночка, яка саме збиралася  робити зачіску старенькій бабусі, що не втручалася в розмови молоді, лише з неприхованим інтересом пасивно слухала, ніби дивилася цікаву телепередачу. Працівниця відволіклася  від своєї роботи й без церемоній випхала молодиків геть із кімнати, бурмочучи собі під ніс, якщо Зоряна правильно розчула, «от нахаби, ну й молодь пішла». Тіль вже в дверях обернувся й підморгнув напівроздягненій Вербаві, змушуючи її вкритися рум’янцем по самі вуха і жбурнути в нього маленькою диванною подушкою. Дівчина промахнулася, а блондин жартівливо показав їй язика.

***

За годину всі семеро обранців були зібрані біля просторої садової альтанки, викарбуваної зі світлого мармуру. Її обступили статуї міфологічних героїв та звірів, які, здавалося, ось-ось зрушать із місця чи кліпнуть очима, так майстерно спрацювала рука майстра. Ароматні запахи дивовижних квітів приваблювали не лише бджіл, чиє мирне гудіння заспокоювало й розслабляло, а й якихось чудернацьких крилатих істот, схожих і на комах, і на зменшені копії людей одночасно. Дехто з них кружляв з крихітними відерцями, дехто відпочивав в середині запашних чашолистів, дехто гойдався на папороті. Зоряна і Володя спостерігали за створіннями з відкритими ротами.

Перед обранцями з’явилося кілька осіб, серед яких вони впізнали пані Катерину та пана Ярослава. Всі вони були вдягнуті в церемоніальний білосніжний одяг, схожий на вбрання грецьких богів. Трохи далі стояли чоловіки, вбрані в шаровари, червоні чоботи та білі сорочки. Вони нагадували аверсянам козаків, але в більш модернізованій версії. Зоряна нервово осмикнула низ приталеного чорного піджака з такої ж тканини, як і одяг юнаків, і нервово переступила ногами, взутими в берці на шнурівці. Дівчина й не підозрювала, що такі грубі на вигляд чоботи можуть бути зручними, мов домашні капці.