Розділ 31

Не знаю, як у мене вистачає терпіння і мудрості мовчки стулити рота і навіть вигляду не подавати, наскільки здивована всією тією нісенітницею, яку верзе Доріан. Ще якихось років п'ять-сім тому я б не побоялася і висловила все, що так необережно крутиться на язиці, і самому монарху, і Колчестеру, який мене поставив у настільки скрутне становище, а потім би, голосно грюкнувши дверима, пішла геть. Не знаю, на яку відстань мені б пощастило відійти, публічно образивши його величність, але намагалася б я від усієї душі.

А зараз ні. Мені не можна. Будь-який мій необачний вчинок, будь-яке необдумане слово може відбитися не тільки на мені, а й на Есенії. Те, що від моїх рішень залежить доля маленької, ні в чому не винної людини, змушує круто міняти вибуховий характер і вчасно прикушувати балакучий язик.

От і стою, як бовван, і не викаблучуюся. Наречена, так наречена. Не насправді ж він мене заміж брати зібрався. Смішно. Герцоги на таких не одружуються. У нас і звичайні чоловіки не особливо поспішають пов'язати себе узами шлюбу з матір'ю-одиначкою, а тут сам королівський брат. Але за честь мою заступився, і на тому спасибі. А там уже розберемося, як викрутитися. Головне — короля спровадити куди подалі.

Вінценосний правитель спроваджуватися так одразу й не бажає, а, окинувши мене підозрілим поглядом, виявляє бажання поспілкуватися нарешті віч-на-віч із молодшим братиком. Давно пора, між іншим.

Він, не сумніваюся, буде Доріану втирати, що я не підходяща партія, що не варто поспішати з такими серйозними рішеннями і тому подібне, але мені все одно. От якби я насправді претендувала на посаду майбутньої герцогині, то можна було б і потурбуватися. А так, тільки з полегшенням зітхаю, коли його світлість, віддавши розпорядження слугам, де нас розмістити, тягне хамуватого родича туди, де можна безперешкодно і спокійно поговорити, швидше за все, в кабінет. Ну не у вітальні ж їм, попиваючи чай, вести бесіди, як поважні дами.

Йду за дворецьким, який вказує дорогу, не особливо озираючись по боках, на відміну від моїх супутників. Хто ж із них припускав, що може опинитися в будинку герцога? Утім, і я сама ще донедавна і подумати про таке не могла. Але на обличчі Амадеуса замість захоплення оздобленням герцогського маєтку яскраво виражене невдоволення. Я бачила, що він кілька разів намагався вставити слова в паскудну оповідь монарха, але був вмить зупинений Марі, яка непомітно смикала його за руку. І правильно... Не вистачало ще дядечку постраждати, захищаючи мене. І так життя з ними не солодко повелося.

Наші кімнати розташовані досить-таки близько одна від одної. Сеня взагалі зі мною через стінку житиме, Біггсам дістаються суміжні апартаменти навпроти, а я займаю свою колишню кімнату, в якій, як це не дивно, ще залишилися недоторканими деякі мої речі, які я вирішила не брати з собою або просто забула.

Після всього мені не хочеться розлучатися з донькою. Але молода круглощока дівчина на ім'я Моллі, яку нам представляє Карсон, запевняє мене, що чудово подбає про мою дитину, викупавши і нагодувавши малечу. Її, власне, для цього і взяли, призначивши на почесну посаду няні. А доглядати за такою милою лялечкою, як Есенія, це, за словами Моллі, воістину справжнє задоволення.

— Мамо, зі мною нічого не трапиться, — супить брівки донька, нетерпляче переминаючись із ноги на ногу. — Я дуже хочу побачити нову кімнату.

Важко зітхаю, розуміючи, що не можу її весь час тримати біля себе, але майбутню спальню своєї принцеси все одно йду перевірити особисто. Впевнена, там усе гаразд, але мені буде так спокійніше на душі.

А там... Це дійсно апартаменти принцеси! Красиве дерев'яне ліжко під легким балдахіном, м'який світлий килим на підлозі, молочно-білий комод, шафа, і просто величезна, неймовірна купа іграшок, до яких моя дитина одразу ж кидається, поспішно вирвавши свої пальчики з моєї долоні.

— Бачите, леді Еміліє, все добре, — заспокійливо всміхається мені няня, і в її очах проглядає непідробне співчуття та розуміння моєї надмірної опіки поряд із хвилюванням. — Маленька леді тут у цілковитій безпеці. Я вмію поводитися з дітьми і дуже їх люблю, не турбуйтеся. Тим паче ви будете прямо за стінкою.

Її голос звучить м'яко, але впевнено, і тривога потроху відпускає ниюче серце.

— А кому належить ця кімната? — обводжу рукою простір, переводячи розмову на іншу тему. Щось не пригадую маленьких дівчаток в оточенні герцога.

— У цій кімнаті раніше жила леді Глорія. Думаю, вашій доньці тут теж буде добре й затишно.

Мене так і підмиває запитати, хто така Глорія, але в цей момент Сеня кличе Моллі, щоб та показала їй, як відчиняються двері лялькового будиночка, а мене ледь з ніг не збиває захоплений крик.

— Міс Еміліє! — набагато голосніше, ніж того вимагають пристойності, вигукує Сара, заходячи до дитячої. — Я так рада, що ви повернулися! Вітаю із заручинами! Ми всі дуже за вас раді!

— Дякую, — ледь чутно бурмочу у відповідь, ховаючи очі. От уже кого ніяково обманювати, так це бідну дівчину, яка щиро за мене рада. Але розпинатися про те, що наше з Доріаном заручення всього лише спосіб зберегти мою репутацію, не варто. І в стін є вуха. Тим паче, думаю, що чим довше слуги думатимуть, що Есенія майбутня падчерка його світлості, тим краще за нею наглядатимуть...

Сара одразу ж бере мене в оборот, і поки я неуважно роззираюся посеред своїх апартаментів, не розуміючи, за що мені братися насамперед, вона наповнює для мене ванну. А в той час, коли я насолоджуюся лежанням у теплій ароматній воді з величезною кількістю піни, приносить у кімнатах смачно пахучий обід і акуратно розставляє на столику.

Але все одно щось заважає мені сповна насолодитися затишком і спокоєм, і я сиджу як на голках, відчуваючи неприємний свербіж десь на задвірках свідомості, і весь час пориваюся підскочити й кудись кинутися бігти. Я б, може, і списала все це на розхитані нерви, які останнім часом піддавалися різним стресовим ситуаціям, але підсвідомість підказує, що справа зовсім і не в них.